Книга в духовному житті дитини Педрада в ЗДО №1 смт Кельменці

«Читання книг – стежина, якою вмілий, розумний, вихователь знаходить шлях до серця дитини».
В. О. Сухомлинський
Сьогодні книги стрімко втрачають свою популярність. І дорослі, й діти радше надають перевагу відпочинку за комп‘ютером, ніж з книгою. Та й по необхідну інформацію частіше звертаються до Інтернет–служб, ніж до бібліотеки. У той час, як любов до книги, начитаність, літературний смак — це показники культурної, загально розвиненої, високоморальної особистості. Тож варто змалку долучати дітей до світу книг.
Тому дорослі – насамперед батьки і вихователі – всі свої виховні зусилля мають спрямовувати на становлення багатого внутрішнього світу дитини, вихованню в ній творчого почину, позитивного світосприймання, бажання саморозвитку. Цінним засобом в такій виховній моделі виступає читання дітям художньої літератури.
Психологи стверджують про її лікувальні властивості. З’явився навіть такий термін „бібліотерапія” (буквально – лікування книгою).
Які ж методи використовуються при роботі по ознайомленню дітей з елементарним книжковим середовищем?
Словесні: бесіди, розповіді, пояснення, обговорення;
наочні: спостереження, обстеження книжок, журналів, картинок, розгляд ілюстрацій;
практичні: художня діяльність дітей, дидактичні ігри, доручення, “лікування” книг, ігри, виставки, моделювання.
Готуючись до педради, всі педагоги в роботі з дітьми використали розповіді про народження книги, які бувають книги, «лікування книги», виготовлення книги, кутики або закладки до книги, ілюстрування книги. Діти вивчили правила поводження з книгою, загадки і прислів’я про книгу. В старшій «Б» і в середній «Б» групах діти грали в сюжетно-рольову гру «Бібліотека». В старшій «А» діти грали у виставі «Брудна книга», а в ІІ молодшій «Б» переглядали театральну виставу «Хвора книга». В І молодшій малюки мандрували з Лисичкою до лісового театру. В середній «А» побували в книжковій крамниці, обговорювали оповідання «Максим і книга». В ІІ молодшій «А» розбирались, яка користь від книги, конструювали героїв улюблених книжок.
Всі педагоги залучили батьків до роботи з книгою:
- В І молодшій групі батьки читали дітям книги,
- В ІІ молодшій «А» і ІІ молодшій «Б» групах батьки подарували малюкам дитячі книги.
- В середній «А» групі батьки читали дітям книги і переказували прочитане,
- В середній «Б» - батьки з дітьми відвідали бібліотеку,
- В старшій «А» - батьки допомогли в підготовці вистави «Брудна книга»,
- В старшій «Б» - створили сімейні книги «Наша мрія».
В кожній віковій групі є книжковий осередок, який повністю відповідає віковим особливостям дітей. Книжковий фонд в групах складають програмові твори, твори, які рекомендуються для вільного читання, хрестоматії, дитяча пізнавальна й енциклопедична література, найулюбленіші дитячі книжки. Тут також є книжки-картинки, книжки-ширми, книжки-іграшки, книжки–забавлянки. Також періодично педагоги виставляють книжки, оформлені відомими художниками; різні видання однієї і тієї ж книжки, але ілюстровані різними художниками. Таке розмаїття книжкового середовища стимулює у малят самостійну пізнавальну активність, розвиває їх мовлення, кругозір, поступово виробляє в них уміння орієнтування у книжковому матеріалі.
Книжковий фонд, що зберігається в методкабінеті ЗДО №1 забезпечує пізнавальний і літературний розвиток дитини не лише за умови періодичного змінювання в ньому художньо-літературного матеріалу, а й додержання певних вимог щодо кількості книжок.
- Так у молодшій групі може бути одночасно представлено 3-4 добре проілюстрованих книжки,
- у середній – 4-5 відомих книжок,
- у старшій – до 8-10 книжок, як відомих, так і нових для дітей.
Бажано, щоб кожна книжка була в двох-трьох примірниках, щоб одночасно розглядати її мали змогу кілька дошкільників.
У книжковому осередку старшої групи вихователь може виставляти нові книжки, які він планує прочитати дітям на найближчому занятті з художньої літератури. Попередній розгляд ілюстрацій стимулюватиме зацікавленість дітей, бажання дізнатися про зміст виставленої книжки. У центрі відведено окрему поличку для пізнавальної літератури під умовною назвою «Розумні книжки». Саме тут розташовується тематична добірка книжок із проблем, які цікавлять старших дошкільників. Тут можуть бути і дитячі енциклопедії, і доступні дітям цього віку книжки про Космос, зоологію, географію, комп’ютери тощо.
Як же зробити осередок книги не тільки зручним для малюків, а й таким, що розвиває пізнавальну активність, емоційність, творчість? Спочатку слід дібрати книжки для бібліотечки. У цій справі можуть допомогти батьки вихованців ЗДО. Як засвідчує практика вони охоче передають у дитячий садок ті книжки, з яких їхні діти вже «виросли». А завдання педагога подбати про те, щоб твори відповідали вікові та розвиткові дошкільнят групи. Тому доцільним є обмін літературою з батьками та вихователями інших груп – BookCrossing (з англ. «переміщення книг», або «книго обіг»). У багатьох дітей, дорослих удома є вже прочитані книжки і журнали, які просто лежать на полицях, і буде чудово, якщо малята принесуть їх до дитячого садка, щоб їх могли прочитати інші діти. Така акція може стати відправним пунктом для об’єднання тих, хто дарує книжки, і тих, хто сприяє поширенню у світі любові до читання.
Важливо добирати книжки гуманістичного спрямування, які не спонукають до агресії, не навчають негативних вчинків. Читаючи сучасні книжки можна помітити, що в багатьох із них змінено зміст старих казок. Наприклад, у казці про Червону Шапочку Вовк уже не ковтає бабусю; Лисичка вже не їсть Колобка, а дружить з ним. Так оновлені казки виховують доброзичливість, а не жадібність і злостивість. Добираючи класичні твори, не можна не перейматися проблемами оцінювання їх якості, бо такі твори вже визнані. А от добираючи сучасні, слід поставитися прискіпливо до них. Тексти мають бути високохудожніми.
Мова – має відповідати сучасним літературним нормам. Сучасні дослідження показують, що систематична, різнопланова робота з художнім словом сприяє формуванню основ грамотності вже з раннього віку. На жаль, останнім часом нерідко зустрічаються книжки з елементарними логічними, стилістичними, орфографічними помилками. Якщо книжка містить наукові відомості, то переконайтеся у їх достовірності, оскільки існують навіть енциклопедії, де павука відносять до комах, а пінгвіна «селять» на північному Полюсі.
Ілюстрації теж мають бути високохудожніми, за стилем виконання відповідати змісту твору, його основній ідеї. Не женіться за надто яскравими ілюстраціями. Вони спочатку приваблюють, а потім стомлюють малят. Надмірна декоративність малюнків може зашкодити їхній пізнавальній цінності (так яскраво-червона корова викликає подив, та навіть протест у маленького читача). Дошкільнята хочуть вірити в зображене і вважають, що так, як намальовано, має бути насправді. Ось чому дитяча книжкова ілюстрація потребує ретельної предметної та психологічної виразності, реалістичності зображень. Досвідчені художники малюють для малят м’якими барвами, враховуючи особливості їхнього несформованого зорового апарату. Небезпечним для зору дошкільнят є також глянцевий (блискучий) папір, який на жаль, останнім часом часто використовують у книгодрукуванні. На полиці-вітрині у куточку книги варто виставити вже прочитані з малятами книжки. Після ознайомлення з іншими вітрину слід обновити. Куточок книги доповніть портретами письменників, репродукціями картин, серіями ілюстрацій до казок, дитячими журналами, фотоальбомами.
Знайомство дітей з художньою літературою відбувається як на спеціальних заняттях, так і в повсякденному житті.
Провідною формою роботи з художньою літературою у ЗДО є заняття різного типу: фронтальні, групові, індивідуально-групові, які рівномірно чергуються впродовж тижня, місяця, кварталу. Згідно з вимогами чинних програм такі заняття проводяться один раз на тиждень у всіх вікових групах. Деякі науковці рекомендують заняття з художньої літератури проводити щодня: фронтальні і групові – двічі на тиждень, індивідуальні та індивідуально-групові – тричі на тиждень.
Перше враження дітей про книжку багато в чому залежить від якісного виконання дорослими літературного твору. Педагогу необхідно пам’ятати і враховувати вікові особливості сприймання дітьми літературних творів і в залежності від цього використовувати засоби, які дозволили б дітям чіткіше уявити художній образ, створений словом. Так у процесі читання художніх творів дітям молодшого дошкільного віку можна використовувати інтонації з метою виразного підкреслення яскравих слів,які характеризують певний образ, контрастні поєднання темпів і ритмів залежно від змісту й форми читаного твору. Дітям старшого дошкільного віку доступне емоційне тримання психологічних пауз, насичених напругою почуттів.
Не зайвим буде нагадати і про те, що читати дітям слід сидячи, при цьому триматися прямо, зібрано і разом з тим невимушено; не нахилятися над книжкою (це може призвести до утруднення дихання й уривчастого читання). Діти мають повністю бачити обличчя вихователя, спостерігати за його поглядом, мімікою, вплив яких під час читання має особливу емоційну силу і дозволяє вихователеві слідкувати за тим, як діти сприймають текст.
Для того щоб донести до дітей задум автора, вплинути на їхні почуття, переживання, педагог має заздалегідь докладно проаналізувати твір, дібрати засоби виразного читання або розповіді (інтонація, постановка пауз, логічних наголосів), виробити чітку і правильну вимову кожного слова, фрази, речення. Він повинен вільно орієнтуватися в матеріалі для читання або добре запам’ятати текст, який розповідатиме вихованцям.
Заняття у куточку книги передбачають виховання у дітей бережливого ставлення до неї. Якщо книжки таки потребують ремонту, слід відкрити «книжкові лікарні». Малюки із задоволенням робитимуть такий ремонт під керівництвом вихователя, а старші – самостійно. Варто також відвести окреме місце матеріалам для «лікування» книжок. Підкреслимо, що майже всі описані форми роботи є колективними. А спільна праця згуртовує дітей, спонукає до їх творчості. Дитяча книга традиційно розглядається педагогами як засіб розумового, морального, естетичного виховання.
Тож зробімо все, аби у дитячому садку книжка, як казкова пташка Фенікс – символ вічного оновлення та безсмертя, знайшла своє відродження, радувала своєю присутністю та дієвістю.

Директор Людмила КОЗЯРСЬКА