Новини

День пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи проводиться щорічно 26 квітня на річницю трагедії.

26 квітня 2024 року відзначаються 38-і роковини аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою в історії катастрофою в ядерній енергетиці. Аварія забрала життя тисяч людей і завдала непоправної шкоди екології Європи. З того часу в цю дату в Україні щороку вшановують усіх людей, хто загинув чи постраждав від цієї катастрофи, а також шанують ліквідаторів наслідків аварії.

Нагадаємо, що під час російського вторгнення в Україну Чорнобильська АЕС була окупована російськими військами. Станцію звільнили 31 березня.
Аварія на Чорнобильській АЕС: історія трагедії

26 квітня 1986 року сталася аварія на четвертому енергоблоці. З різницею в дві секунди відбулися два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС. Обвалилася частина будівель, почалася велика пожежа. Величезна кількість радіоактивних речовин було викинута в атмосферу.

Багатоденну пожежу намагалися загасити сотні пожежників та працівників аварійних служб. Багато з них згодом померли від променевої хвороби. Понад 100 тисяч жителів найближчих населених пунктів були евакуйовані після аварії.

Щоб запобігти подібним аваріям у майбутньому, наприкінці 1986 року четвертий реактор накрили спеціальним "саркофагом" і Чорнобильську АЕС знову ввели в експлуатацію. У наступні роки через великі пожежі відключили інші три реактори.

У 2019 році над станцією запустили новий "саркофаг", оскільки старий був уже непридатний. У наш час Чорнобильська АЕС готується до повного зняття з експлуатації.
Жертви та наслідки Чорнобильської трагедії

Аварія на Чорнобильській АЕС викликала катастрофічне забруднення навколишнього середовища. Територія міста Прип'ять досі вважається непридатною для життя. Аварія сильно підірвала довіру громадськості до ядерної енергетики. З 1986 по 2002 рік у світі не було побудовано жодної атомної електростанції.

Точне число жертв аварії встановити не вдалося, оскільки багато людей вмирали через роки. За приблизними розрахунками, від аварії на ЧАЕС померло близько 4000 осіб. 30 співробітників АЕС померло в перші дні і тижні аварії, ще сотні тисяч людей померли в наступні кілька років від онкологічних захворювань і променевої хвороби.
День пам'яті Чорнобиля

26 квітня є днем пам'яті про саму катастрофу і загиблих в ній, а також героїзму працівників станції, ліквідаторів, пожежників, медиків і всіх людей, причетних до ліквідації наслідків аварії.

У грудні 2016 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам'яті про Чорнобильську катастрофу. Щодня в цей день проходять пам'ятні заходи, виставки та інформаційні хвилинки про Чорнобильську трагедію.

Сьогодні, 4 березня, відомому українському композиторові та автору низки пісень, які окреслили народними, Володимиру Івасюку мало би виповнитися 75 років.

Володимир Івасюк мав безліч талантів ,які він встиг проявити за своє коротке життя. Автор написав 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі,гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець

Найвідоміші пісня композитора: «Водограй», «Капелюх», «Мила моя», «Пісня буде поміж нас», «Тільки раз цвіте любов», «Червона рута», «Я піду в далекі гори» та інші.

18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія —самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 року у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.

Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно», можливо, тому, що ще живі багато учасників тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили.

26 січня 2009 року Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка, але в листопаді 2012 року справу було закрито нібито через відсутність складу злочину.
12 червня 2014 року Генеральна прокуратура України знову поновила закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка.
Володимир Івасюк був вбитий «співробітниками» КГБ — заявив прокурор Львівщини Роман Федик у лютому 2015 року.

20 лютого в Україні на державному рівні вшановують День пам’яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013–2014 років. Пам'ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні. Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності та територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.
17 лютого 2021 року Верховна Рада України визнала Революцію Гідності одним із ключових моментів українського державотворення та виразником національної ідеї свободи. Того ж дня Кабінет Міністрів України затвердив план заходів із вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні на 2021—2025 роки.

Велична і свята, моя ти Україно,

Лише тобі карать нас і судить.

Нам берегти тебе, Соборну і єдину,

І нам твою історію творить!

***

22 січня ми святкуємо День Соборності України - день, що символізує нашу єдність. Нехай кожен з нас збереже силу духу, бадьорість та оптимізм. Нехай у кожній родині буде мир і спокій, любов і взаєморозуміння. Віримо в майбутнє рідної країни!

8 травня в Україні та світі вшановують пам'ять тих, хто поліг у бою, захищаючи рідну землю під час Другої світової війни. Особливо важливим День пам'яті та примирення є сьогодні, коли росіяни по-звірячому намагаються загарбати нашу Батьківщину.

Ця сумна врочиста подія ще одна можливість пережити відчуття гордості за український народ, згадати його патріотичні подвиги у боротьбі з нацизмом.

Хоч в Україні досі триває війна, ми віримо, що переможе той, хто чистий серцем і душею, хто дійсно захищає свою Батьківщину, як і 78 років тому. Борітеся й поборете!
Нехай цей день стане нагадуванням про те, що мир та свобода - це найважливіші цінності, які ми повинні берегти та захищати. Особливо тепер, коли ворог нещадно атакує нашу Батьківщину, руйнує ракетами українські міста, вбиває дітей. Та ми віримо, що зовсім скоро настане наш день перемоги і ми зможемо щасливо і вільно жити в своїй країні!

27.01.2023 08:41
Сьогодні в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни, повідомляє Укрінформ.

Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (Постанова ВРУ від 5 липня 2011), хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття цього документа.

Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма.

Варто нагадати, що Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.
Читайте також: Боррель звинуватив лаврова в образі пам’яті загиблих під час Голокосту

Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні. Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними.

Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.

Ядерна зброя є зброєю масового ураження. Ядерні заряди можуть бути розміщені на різних типах ракет, торпед, бомб та артилерійських снарядів, якими росія постійно обстрілює нашу територію. Зрозуміти, що це була ядерна зброя, можна тільки після безпосереднього вибуху та отримання даних про радіоактивне забруднення території.
Радіологічний розсіюючий пристрій або, як ще його називають, “брудна бомба,” фактично є вибухівкою з радіоактивним матеріалом. Під час детонації радіоактивні речовини поширюються вибуховою хвилею.
У випадку застосування ядерної зброї, використання “брудної бомби” або вибуху на АЕС головне правило лишається незмінним: почувши сирену, прямуйте в укриття.
Увімкніть радіо, телебачення або скористайтесь інтернетом для отримання сповіщення про відповідну загрозу та про подальші дії.
Оперативну інформацію має повідомити ДСНС, Генштаб, поліція чи місцева влада на сторінках їх офіційних сайтів чи соцмереж або в офіційних каналах у Viber чи Telegram. Якщо інтернет-звʼязок буде нестабільним, можна використовувати полегшені версії соцмереж (Facebook Lite, Messenger Lite).
Однак є велика ймовірність, що в зоні ураження ядерною зброєю зовсім не працюватиме інтернет та засоби звʼязку, буде відсутнє електропостачання. А тому заздалегідь подбайте про наявність радіоприймача з живленням від батарейок. Це може бути єдиним засобом звʼязку в надзвичайній ситуації.

Як врятуватись від
«брудної бомби», ядерної атаки чи аварії на АЕС

1. Якщо ядерний вибух застав вас на вулиці.
2. Якщо ядерний вибух застав вас у приміщенні.
3. Якщо ядерний вибух застав вас у дорозі.
4. Якщо ваша дитина під час ядерного вибуху – у школі або садочку.
5. Перша допомога постраждалому від ядерного вибуху.
6. Симптоми радіаційного опромінення.
7. План дій у разі радіаційної аварії на АЕС у вашому регіоні.
8. Йодопрофілактика. Рекомендації.
9. Що робити, якщо під час радіаційної аварії вам потрібно буде вийти з укриття?
10. Як безпечно харчуватися та пити воду під час радіаційної аварії чи після ядерної атаки?
11. Як підготуватись до радіаційної аварії у вашому регіоні.
12 .Застосування “брудних бомб”: яка небезпека і які способи порятунку.
1. Якщо ядерний вибух застав вас на вулиці
Помітивши спалах у небі (або його відбиття від поверхонь), у жодному разі не дивіться в той бік. Це загрожує опіком рогівки, спалаховою сліпотою та опіком очей.
Лягайте на землю. Спробуйте знайти в секундній доступності заглиблення або виступ, за яким можна сховатись від ударної хвилі та уламків.
Спробуйте закрити всі відкриті частини тіла: ляжте ногами в бік вибуху, обличчям донизу, підкладіть руки під себе, щоб захистити їх від опіків та травмувань.
По можливості, прикрийте вуха навушниками – це захист від баротравми.
Прикрийте рот і ніс маскою, тканиною одягу або хусткою, дихайте через них. Однак ці підручні засоби не можуть повністю захистити від внутрішнього опромінення. Тому важливо якнайшвидше потрапити в укриття.
Біжіть в укриття одразу, як з’явиться можливість звестися на ноги й коли минула вибухова хвиля від застосування ядерної зброї.
Бігти в укриття треба враховуючи напрям вітру. Якщо він дме з епіцентру вибуху – пересувайтесь перпендикулярно (ліворуч або праворуч) напряму вітру. В іншому випадку – рухайтесь проти вітру.
Головний критерій пошуку укриття – хвилинна доступність. Якщо поруч немає спеціально обладнаного сховища, найкраще підійде підвал або центр великих бетонних будівель з мінімальною кількістю вікон та дверей. Зони будівлі, де найбезпечніше сховатись у разі застосування ядерної зброї, дивіться на ілюстрації.

Перш, ніж потрапити в укриття, зніміть верхній шар одягу. Це може усунути до 90% радіоактивного забруднення й зменшить час, протягом якого ви перебуваєте під впливом опромінення. Щоб запобігти розсіюванню радіоактивного пилу, будьте дуже обережні, знімаючи одяг, намагайтесь уникнути контакту шкіри з забрудненим одягом. Покладіть одяг в поліетиленовий пакет або герметичний контейнер. Найкращим варіантом буде переодягнутися повністю та якнайшвидше провести дезактивацію.
Переконайтесь, що в приміщення, яке ви використовуєте як укриття, не потрапляє повітря ззовні. Закрийте всі вікна, двері, вентиляційні отвори, вимкніть кондиціонер та обігрівач. За можливості перейдіть у кімнату, де немає вікон.
Дистанціюйтесь від інших людей у приміщенні, не торкайтесь їх. Ви можете спричинити радіоактивне забруднення одне одного.
Не їжте й не торкайтесь нічого, що могло зазнати радіоактивного забруднення.
Проведіть дезактивацію – заходи для очищення від радіаційного забруднення тіла, приміщення, поверхонь та предметів, з якими ви контактуєте.
Для змивання радіоактивного забруднення зі шкіри та поверхонь можна використовувати водопровідну воду, якщо не було офіційних повідомлень про заборону її використання!
Рекомендовано прийняти прохолодний душ з використанням миючих засобів. Уникайте сильного тертя шкіри, це може призвести до пошкодження шкіри та потрапляння радіонуклідів до організму.
Якщо немає змоги прийняти душ, омийте всі відкриті ділянки шкіри, особливо руки й обличчя. Використовуйте мило й велику кількість води. Не тріть шкіру в місцях, де є подряпини чи рани, аби запобігти потраплянню радіонуклідів до організму. Якщо у вас зовсім немає доступу до води, скористайтеся вологою серветкою, чистою вологою тканиною або вологим паперовим рушником. Ретельно протріть усі відкриті ділянки шкіри.
Поверхні й предмети протріть вологою ганчіркою або серветкою. Це обов’язково, не залежно від того, яке приміщення ви використовуєте як укриття.
За можливості одягніть чистий, щільний максимально закритий одяг, що не міг зазнати радіоактивного забруднення.
Знайдіть джерело інформації (радіо, телевізор, інтернет). Аби не пропустити інструкції, не вимикайте радіоприймач або інший засіб зв’язку.
Залишайтесь в укритті впродовж 24 годин, якщо органи влади не нададуть інших інструкцій щодо переміщення чи евакуації.

2. Якщо ядерний вибух застав вас у приміщенні
Переконайтесь, що в приміщення не потрапляє повітря. Закрийте всі вікна, двері, вентиляційні отвори, вимкніть кондиціонер та обігрівач. За можливості перейдіть у кімнату, де немає вікон.
Залишайтесь в укритті впродовж 24 годин, якщо органи влади не нададуть інших інструкцій щодо переміщення чи евакуації. Аби не пропустити інструкції, не вимикайте радіоприймач або інший засіб зв’язку.
Не їжте й не торкайтесь нічого, що могло зазнати радіоактивного забруднення.
Якщо члени вашої сімʼї на момент застосування ядерної зброї були в іншому укритті, вони мають залишитись там, доки не буде дозволу покинути його.
Тримайте своїх домашніх тварин усередині укриття.
Не вживайте водопровідну воду до отримання відповідного повідомлення про її безпечність.

3. Якщо ядерний вибух застав вас у дорозі
Помітивши спалах у небі (або його відбиття від поверхонь), у жодному разі не дивіться в той бік. Це загрожує опіком рогівки, спалаховою сліпотою та опіком очей.
Зупиніть автомобіль на безпечній частині дороги.
Закрийте всі вікна, двері, люки та будь які отвори, перекрийте потік повітря ззовні.
Прийміть захисну позу (закрийте голову руками та опустіть лікті на коліна).
По можливості, прикрийте вуха навушниками – це захист від баротравми.
Прикрийте рот і ніс маскою, тканиною одягу або хусткою, дихайте через них, поки не опинитесь в укритті: це має захистити вас від потрапляння радіонуклідів в організм.
Після вибуху негайно треба знайти укриття. Головний критерій – хвилинна доступність. Якщо поруч немає спеціально обладнаного сховища, найкраще підійде підвал або центр великих бетонних будівель з мінімальною кількістю вікон та дверей.

4. Якщо ваша дитина під час ядерного вибуху – у школі
або садочку
Якщо на момент ядерного вибуху ваша дитина була в закладі освіти, вона має залишатись там в укритті з рештою дітей.
Навіть якщо школа або садок в пʼятихвилинному доступі від дому, не потрібно виходити з укриття і забирати дитину. Це нашкодить вам, бо на вулиці ви можете зазнати радіаційного впливу, вашій дитині, а також іншим дітям й вчителям або вихователям, які перебувають в укритті школи чи садочка. Згідно норм безпеки приміщення для укриття мають загерметизувати зсередини, аби туди не потрапляти шкідливі речовини ззовні. Батьки, що прийшли з вулиці, можуть переносити на одязі радіоактивний пил, або він разом з повітрям може потрапити у приміщення, де переховуються діти.
Тож вийти назовні означає наражати на небезпеку не лише себе, а й дітей та персонал. У випадку аварії з викидом або ядерного вибуху у будь-якій споруді безпечніше, ніж на вулиці.
Для того, щоб мати впевненість, що школа або садок готові до будь яких сценаріїв ми рекомендуємо вам переконатись заздалегідь, що тамтешнє укриття захистить вашу дитину від радіації у випадку ядерного вибуху. А також переконатись, що ваша дитина готова до такого сценарію.
Для цього потрібно: 1). Переконатись, що у вчителів (вихователів) та дирекції школи або садочка є план дій на випадок ядерного вибуху. Вони мають діяти згідно із загальними правилами поводження у такій надзвичайній ситуації.
2). Якщо дирекція закладу не проінформувала вас про це, ви маєте домовитись заздалегідь із іншими батьками та вчителем, що у випадку ядерного вибуху двері укриття, де перебувають діти – не будуть відчиняти, допоки не було дозволу від органів влади.
Це значить, що прийти і забрати дитину звідти, поки немає офіційних оголошень, що загроза минула – буде неможливо. Поясніть їм, що зайве відчинення дверей укриття і допуск туди батьків, що прийшли з вулиці – нашкодить дітям.
3). Переконайтесь, що укриття адаптоване для перебування там в умовах ядерної небезпеки. Чи є в адміністрації школи відповідні документи, акти перевірки контролюючих органів, що свідчать про те, що укриття – придатне. Крім цього – акт ДСНС про те, що приміщення в задовільному санітарному та протипожежному стані.
Деякі заклади мають спеціальні протирадіаційні укриття або більш надійні сховища – герметичні. Однак за відсутності таких допускається перебування в найпростіших укриттях, але в яких дотримані наступні вимоги ( їх дотримання ви можете перевірити самі):
- розташовується в підвальному (підземному) приміщенні, на цокольному чи на першому поверсі (за умови забезпечення огороджувальними будівельними конструкціями), в основній будівлі школи або не далі, ніж 100 (500) метрів від неї. Поруч не має бути резервуарів з небезпечними хімічні, легкозаймистими, горючими та вибухонебезпечними речовинами, водопровідними та каналізаційними магістралями;
- укриття забезпечене електроживленням, штучним освітленням, системами водопроводу та каналізації. За відсутності мають бути приміщення для встановлення виносних баків;
- не має бути ніяких отворів у стінах окрім дверей. Якщо є інші – мають бути закладені мішками з піском або ґрунтом, бетонними блоками чи цеглою;
- в укритті має бути не менше ніж два евакуаційних виходи. Для укриттів місткістю до 50 осіб допускається один вихід;
- через укриття не повинні проходити водопровідні, каналізаційні чи інші магістралі;
- входи мають закриватись посиленими дверима з негорючих матеріалів (металевими або дерев’яними, оббитими залізом) чи захисними екранами (кам’яними, цегляними, залізобетонними) на висоту не менше 1,7 м;
- в укритті має бути вентиляція;
- місткість укриття – не менше 0,6 метра на людину.
Оскільки укриття має бути розраховане на перебування там дітей впродовж не менше від 48 годин, перевірте, чи є там перелік речей, які має забезпечити адміністрація закладу освіти:
- місця для сидіння (лежання): стільці, лавки чи ліжка, спортивні мати, каремати;
- теплі ковдри або спальники;
- поліетиленові пакети;
- армований скотч для герметизації приміщення;
- ганчірки та вологі серветки;
- вода для очищення тіла, предметів, поверхонь від радіаційного пилу;
- питна вода у розрахунку одна особа/2 л на добу;
- запас консервів та сублімованої їжі;
- контейнери для продуктів харчування;
- баки для нечистот, що щільно закриваються (для неканалізованих будівель і споруд);
- резервне штучне освітлення (електричні ліхтарі, свічки, гасові лампи тощо);
- вогнегасники;
- аптечка із засобами надання невідкладної медичної допомоги;
Запас таблетованого йодиду калію на максимальну плановану кількість дітей та персоналу в укритті: а) немовлята від народження до 1 місяця – 16 мг наособу; б) діти (від 1 місяця до 3 років) – 32 мг; в) діти (від 3 до 12 років) – 62,5 мг на особу; г) підлітки (від 12 до 18 років), вагітні, матері-годувальниці тадорослі (до 40 років) – 125 мг на особу, дорослим від 40 років йодна профілактика зазвичай не потрібна.
- респіратори FFP2 та FFP3 в розрахунку на максимальну кількість дітей, яку вміщує сховище;
- засоби зв’язку та оповіщення (телефон, радіоприймач на батарейках з КХ/CХ діапазоном на випадок відсутності звʼязку та струму, інтернет, рекомендовано встановлення Wi-Fi пристроїв);
- інструменти (лопати штикові та совкові, ломи, сокири, пилки, ножівки тощо).
Якщо не всі речі є, разом із іншими батьками проконтролюйте, аби їх придбали або знайдіть та принесіть самі.
Складіть тривожний рюкзак для своєї дитини, у ньому мають бути: - пляшка чистої води; поживні батончики чи снеки в герметичних упаковках;
- нотатка від батьків, у якій вказано ПІБ дитини, контактні дані батьків та ближніх родичів (імена, телефони, адреси); - телефон (за можливості), зарядний пристрій і павербанк; - індивідуальний набір необхідних ліків, респіратори (запас на кілька днів); - комплект змінної білизни та одягу; - спальник, якщо ними на забезпечує заклад; - улюблена іграшка або річ. Інші речі відповідно до віку дитину (підгузки, дитяче харчування).
Важливо! Для того аби не навантажувати дитину важкими речами щоразу, коли вона йде до школи чи садочка, домовтесь з адміністрацією або вчителем (вихователем), щоб ці речі зберігались у закладі, але в швидкому доступі, аби їх можна було швидко брати під час тривоги.
1. Обовʼязково попередьте медичного працівника школи або садочка, вчителів (вихователів) або адміністрацію, якщо ваша дитина має порушення функціонування щитоподібної залози або алергію на калій йодид! В укритті їм може знадобитись йодопрофілактика, але тільки після офіційної вказівки ДСНС чи органів влади в її потребі!
2. Проговоріть з дитиною, що в разі ядерної загрози вона певний час залишатиметься в укритті з іншими дітьми. Не залякуйте дитину, але й не прикрашайте події. Поясніть, це важливо для того, аби перечекати небезпеку. Запевніть її, що як тільки небезпека мине, уся ваша родина знову буде разом. 3. Також важливо проговорити цей сценарій з усіма членами вашої родини.
Якщо ви не впевнені у безпечності перебування вашої дитини в укритті навчального закладу у випадку ядерного вибуху – тоді рішення, чи навчатиметься ваша дитина офлайн, допоки є така загроза – ви приймаєте на власний розсуд.
Залежно від ситуації, органи місцевого самоврядування або адміністрація закладу можуть ухвалити рішення про тимчасове припинення очного формату навчання у вашій школі.
Рекомендації актуалізовано на основі досвіду і інструкцій України після аварії на ЧАЕС Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки спільно з Державним науково-технічним центром з ядерної та радіаційної безпеки і на основі інформації з відкритих джерел: Державної служби надзвичайних ситуацій, Міністерства освіти і науки України та Патрульної Поліції України.

5. Перша допомога постраждалому від ядерної зброї
При наданні допомоги постраждалому першочергово необхідно видалити радіоактивні речовини з його одягу (роздягнути або попросити роздягнутися) та обробити шкіру теплою водою з милом.
Видалення одягу, очищення шкіри, ран, отворів тіла необхідне для запобігання потрапляння радіонуклідів до організму та зменшення дози опромінення постраждалого й оточуючих. При наданні допомоги постраждалому слід максимально використовувати наявні засоби індивідуального захисту: рукавички, одноразові комбінезони та респіратори. Після надання допомоги постраждалому проведіть дезактивацію самому собі.
Очищення ран. Якщо людина отримала будь-які поранення під час застосування ядерної зброї, то через них радіоактивні речовини можуть потрапити всередину організму. Тому необхідно провести наступну процедуру: - накрити шкіру навколо відкритих ран водонепроникними пов’язками, щоб обмежити поширення радіоактивного забруднення на інші ділянки тіла; - обережно промити рани великою кількістю води або фізіологічного розчину. Очищення вух та носа. Обережно протріть вуха та ніс зволоженим стерильним аплікатором із ватним наконечником. Обробка ротової порожнини та очей. При потраплянні радіоактивних речовин через рот слід негайно почистити зуби зубною пастою й кілька разів прополоскати рот 3% розчином лимонної кислоти. При ураженні мигдалин доцільно прополоскати горло 3% розчином перекису водню. А очі необхідно обережно промити великою кількістю фізіологічного розчину або води. Очищення волосся. Попросіть постраждалого помити волосся теплою водою з м’яким милом або шампунем. Воду, якою мили волосся, не можна використовувати для миття інших частин тіла. Уникайте потрапляння забрудненої стічної води в очі, вуха, ніс або рот. Висушіть волосся чистими рушниками. Транспортування постраждалого. Загорніть забруднені ділянки або всього постраждалого у два шари простирадла. Стежте за температурою тіла постраждалого. Після транспортування медики, що приймуть постраждалого, мають провести огляд та дезактивацію транспортного засобу та обладнання й утилізувати все забруднене.

6. Симптоми радіаційного опромінення
Первинна променева реакція триває до 3 діб після ураження.
Її прояви: дратівливість, загальна слабкість, нудота, блювання, головний біль, підвищення температури тіла, збудження, а потім пригнічення психічної діяльності.
Прихований період відсутній при тяжких формах. Зазвичай триває від 3 діб до року. У постраждалого спостерігається покращення самопочуття, проте він відчуває загальну слабкість, зниження апетиту, проблеми з дефекацією та іноді порушення сну.
Розпал хвороби відбувається від двох тижнів з моменту ураження. Далі – індивідуально. У хворого можуть бути такі симптоми: головний біль, безсоння, нудота, загальна слабкість, шлунково-кишкові розлади з сильними болями в животі, температура тіла до 38-40 ℃, множинні точкові крововиливи на шкірі та слизових оболонках, кровотечі внутрішніх органів (легеневі, шлунково-кишкові, ниркові), випадіння волосся на другому-третьому тижні, інфекційні ускладнення (ангіна, пневмонія, абсцес легень та загальне зараження крові – сепсис).

7. План дій у разі радіаційної аварії на АЕС у вашому регіоні
Окупанти постійно створюють загрозу радіаційних аварій на українських АЕС. А тому ознайомтесь із планом дій для населення в разі радіаційної аварії на АЕС. Почувши сигнал тривоги, що сповіщає про надзвичайну ситуацію, негайно увімкніть радіо, телевізор або інтернет і прослухайте повідомлення. Цю інформацію ДСНС, армія, поліція чи місцеві органи управління мають повідомити на офіційних сторінках їх сайтів чи соцмереж або в офіційних каналах у Viber, Facebook чи Telegram. Існує велика ймовірність того, що в зоні ураження зовсім не працюватиме інтернет та засоби звʼязку, буде відсутнє електропостачання. Тому заздалегідь подбайте про наявність радіоприймача з живленням від батарейок. Це може бути єдиним засобом звʼязку в надзвичайній ситуації. Якщо у вашій місцевості розміщена АЕС і на ній сталася аварія, залишайтеся в приміщенні або негайно зайдіть у нього, якщо ви на вулиці. Найкраще – в укриття або підвал. Радіоактивний матеріал осідає на зовнішній стороні будівлі, тому треба триматися якнайдалі від стін і даху. Швидко надягніть респіратор або ватно-марлеву пов’язку; якщо їх немає, прикрийте ніс і рот рушником, хусткою або шарфом. Закрийте та заблокуйте всі вікна, двері та вентиляційні отвори в приміщенні та не підходьте до них без нагальної потреби; вимкніть кондиціонер та обігрівачі. Заздалегідь подбайте про запас води в герметичних ємностях так, щоб вистачило на кілька днів. Загорніть продукти в плівку та покладіть у холодильник або шафу. Стежте за подальшими повідомленнями від ДСНС, армії, поліції чи місцевих органів управління. Вони сповістять про необхідність йодної профілактики, евакуацію та правила безпеки. Корисні застосунки для інформування про надзвичайні ситуації: “Тривога” (розробник – Мінцифри), “єТривога” (розроблений українськими IT-волонтерами в Польщі), “Київ Цифровий” (тільки для мешканців столиці) Проведіть йодопрофілактику.

8. Йодопрофілактика. Рекомендації
Важливо! Проводити йодопрофілактику можна тільки після офіційного оповіщення щодо її необхідності.
Необхідність у прийомі препарату стабільного йоду (калію йодиду) може бути як після аварії на АЕС, так і після ядерного вибуху. Але вона виправдана лише тоді, коли радіація спричинена радіойодом. В інших випадках (зокрема при застосуванні “брудних бомб”) прийом препаратів йоду заборонений і може завдати організму непоправної шкоди. Дорослим старше від 40 років або людям з порушеннями функціонування щитоподібної залози йодна профілактика зазвичай не потрібна.
Йодопрофілактика полягає в одноразовому прийомі таблетованого йодиду калію. Другий прийом передбачено в разі пролонгованого (більше 24 годин) або повторного впливу і якщо людина вживала забруднену їжу або воду.
Дозування йодиду калію (таблетки):
- немовлята від народження до 1 місяця – 16 мг;
- діти (від 1 місяця до 3 років) – 32 мг;
- діти (від 3 до 12 років) – 62,5 мг;
- підлітки (від 12 до 18 років), вагітні, матері-годувальниці та дорослі (до 40 років) – 125 мг.

9. Що робити, якщо під час радіаційної аварії вам потрібно буде вийти з укриття?
Покидати укриття можна лише після офіційного дозволу ДСНС, органів виконавчої влади чи інших офіційних установ.
Користуйтеся респіратором, надягніть максимально закритий та щільний одяг, плащ, гумове взуття та рукавички.
Не роздягайтеся на вулиці, не сідайте на землю, не купайтеся у відкритих водоймах, не збирайте гриби чи лісові ягоди, не паліть.
Після повернення додому зніміть верхній шар одягу. Це може усунути до 90% радіоактивного забруднення й зменшить час, протягом якого ви перебуваєте під впливом радіації. Щоб запобігти розсіюванню радіоактивного пилу, будьте дуже обережні, знімаючи одяг, намагайтесь уникнути контакту шкіри з забрудненим одягом. Помістіть одяг у пластиковий пакет або герметичний контейнер та тримайте його подалі від людей та домашніх тварин.
Якщо є можливість, проведіть дезактивацію, виконавши ті ж дії, як при проведенні дезактивації в разі ядерного вибуху.
Одягніть чистий, максимально закритий та щільний одяг.

10. Як безпечно харчуватися та пити воду під час радіаційної аварії чи після ядерної атаки?
Безпечною для вживання є їжа, яка не контактувала з радіоактивними речовинами: їжа в герметичних контейнерах (банках, пляшках, коробках тощо) та їжа в холодильнику або морозильній камері.
Перед відкриттям протріть харчові контейнери вологою ганчіркою або чистим рушником. Також перед використанням протріть столи та посуд вологою ганчіркою або чистим рушником. Витріть миски й килимки для домашніх тварин. Ганчірʼя, яким ви очищували посуд та поверхні, покладіть у пакет чи пластикову коробку, яка герметично закривається. Бажано наклеїти на них етикетку з попередженням про радіацію й зберігати в місці, не доступному для дітей чи домашніх тварин.
Не збирайте й не вживайте їжу зі свого саду, городу чи ту, що перебувала на вулиці, поки не отримаєте офіційне повідомлення, що це безпечно.
Лише бутильована вода є безпечною для вживання, поки не буде проведена перевірка водопровідної води на забруднення. Кип’ятіння не позбавляє від радіоактивних речовин. Ви повинні мати воду в пляшках, якою запаслись заздалегідь. ДСНС чи органи виконавчої влади повідомлять про безпеку водопровідної води.

11. Як підготуватись до радіаційної аварії у вашому регіоні
Ось кілька правил, як підготуватись до надзвичайної ситуації чи до евакуації з небезпечної зони. 1. Заздалегідь подбайте про запас води в герметичних ємностях так, щоб вистачило на кілька днів.
Як підготувати запас води
Розрахуйте запас для використання вдома відповідно до кількості членів вашої родини. Одній дорослій людині потрібно на добу:
- 3 літри питної води (включно з рідиною, яку споживаємо з їжею);
- 10-12 літрів для гігієни та для приготування їжі.
Упевніться, що у вас є запас води для себе та родини щонайменше на 72 години.
Якщо ви не впевнені в якості питної води, радимо мати вдома засоби для додаткового очищення – фільтр-глечик для механічного очищення води чи таблетки для швидкого знезараження води.
2. Подбайте про запас продуктів на випадок надзвичайної ситуації. Якими продуктами запастися для дому та тривожної валізи
Подбайте про поживні харчі тривалого зберігання. За потреби, їх можна взяти з собою в укриття. Бажано, щоб ці продукти не потребували багато води для приготування.
Також подумайте, які продукти споживаєте ви та ваша родина. Зробіть триденний продуктовий запас для дому.
Навіть за умов відсутності електрики тримайте їжу в холодильнику: він ще кілька годин після відключення зберігатиме холод. Намагайтеся якомога менше відчиняти дверцята. Спершу з’їжте продукти, які швидко псуються.
Якщо на вулиці низька температура, їжу можна тримати надворі.
Продукти для тривожної валізи:
- сублімовані продукти (каші, супи, локшина);
- консерви м’ясні, рибні, овочеві;
- хлібці та печиво;
- горішки; - шоколад; - сухофрукти;
3. Майте напоготові тривожну валізу. Що до неї покласти вказано в цих рекомендаціях. 4. Подбайте про те, аби бути на звʼязку й мати доступ до інформації, коли трапиться надзвичайна ситуація.

12. Застосування «брудних бомб»: яка небезпека і які способи порятунку
Не слід виключати застосування росіянами “брудних бомб” під час війни. Ці бомби ще називають “зброєю терористів”. Оскільки такі бомби є інструментом залякування, то їх можуть застосовувати на територіях, де немає активних бойових дій і є висока щільність населення.
“Брудна бомба” — це суміш вибухівки, наприклад динаміту, і радіоактивних речовин. Інша назва такої бомби – радіологічний розсіювальний пристрій (РРП).
Не слід плутати її з ядерною зброєю. “Брудна бомба” не може створити ядерний вибух, як ядерна зброя, хоч і може поширити радіоактивне забруднення в порівняно невеликих кількостях і на обмежені відстані. Головна небезпека “брудних бомб” – це сам вибух, від якого можуть загинути чи постраждати люди.
Зазнати радіаційного впливу можуть першочергово ті, хто опинився в епіцентрі вибуху. На більших відстанях від місця вибуху небезпека є тільки у випадку, коли люди вдихають пил, їдять забруднену їжу або п’ють забруднену воду.
Тому правила порятунку в разі застосування “брудної бомби” такі ж, як і під час радіаційної аварії на АЕС: прямуйте в укриття, залишайтесь в укритті, слухайте подальші вказівки від органів влади, ДСНС чи поліції. (Детальніше – розділ 7).

Минулого тижня через масові ракетні обстріли, згідно з рекомендаціями МОН, заклади освіти були переведені на дистанційне навчання. На цьому тижні кожна громада вирішує та обирає форму навчання враховуючи безпекову ситуацію.
Але ракетні удари повторюються, і учасники освітнього процесу мають бути готовими й діяти чітко та злагоджено будь-якої миті.

Водночас нам відомі випадки, коли під час масових ракетних обстрілів до закладів освіти під час повітряної тривоги приїжджали батьки та залишали вихователям, вчителям, які встигли доїхати до закладу освіти до оголошення тривоги або вимушено приїхали до закладу під час тривоги, дітей або навпаки забирали їх із закладів. Ми розуміємо батьків, адже всі хвилюємося за своїх рідних та близьких і хочемо, аби під час небезпеки вони були поруч із нами. Але в такій ситуації батьки, на жаль, наражають на небезпеку і дитину, й себе.

Також нам пишуть, що в деяких закладах освіти керівництво під час повітряної тривоги примусово викликає працівників на роботу безпосередньо до закладу освіти, навіть якщо заклад працює дистанційно, зокрема й у заклади, в яких відсутнє укриття, що загрожує життю працівників.

А деінде до укриттів закладів освіти вриваються невідомі особи, хоча, за правилами, якщо заклад освіти розпочав очне навчання, мешканці прилеглих будівель мають користуватися іншими укриттями, бо укриття розраховано лише на здобувачів освіти та працівників закладу освіти.

Тому хочемо вчергове нагадати учасникам освітнього процесу про правила безпеки під час повітряної тривоги. Ми узагальнили рекомендації ДСНС, органів управління освіти, досвід Ізраїлю, а також надали власні пропозиції щодо підготовки та дій учасників освітнього процесу під час повітряної тривоги в різних ситуаціях:

якщо тривога застала до початку занять;
якщо тривога застала дорогою до закладу;
якщо тривога застала в закладі освіти;
якщо під час повітряної тривоги працівників викликають на роботу до закладу;
якщо під час повітряної тривоги батьки хочуть забрати дитину з укриття.

ЯК КЕРІВНИКУ ОРГАНІЗУВАТИ РОБОТУ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ ПІД ЧАС ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ

Нагадуємо керівникам закладів освіти алгоритм від ДСНС щодо підготовки учасників освітнього процесу на випадок повітряної тривоги під час занять у закладі освіти:

Учасники освітнього процесу мають бути ознайомлені з місцем розташування захисних споруд та правилами поведінки під час евакуації й в укритті.
Учасники освітнього процесу заздалегідь повинні вміти виконувати заходи з Плану реагування на надзвичайні ситуації або Інструкції закладу освіти, які передбачені на випадок отримання сигналу повітряної тривоги.
Заклад освіти заздалегідь розміщує всі покажчики напрямку руху для швидкого та безпечного проведення евакуаційних заходів учасників освітнього процесу.
Керівник має визначити відповідальну особу з-поміж працівників закладу освіти, яка супроводжуватиме учасників освітнього процесу під час евакуації та укриття в захисній споруді.
Керівник заздалегідь встановлює відповідальних осіб, які після евакуації перевіряють заклад на наявність присутніх учнів за межами захисної споруди.

На нашу думку, керівник обов’язково має видати письмовий наказ або розпорядження щодо роботи закладів освіти та працівників під час повітряної тривоги. Видавати та ознайомлювати з документом необхідно завчасно.

У наказі слід прописати два варіанти розвитку дій:

якщо повітряна тривога розпочалася, коли тривають заняття
якщо повітряна тривога розпочалася до початку занять.

Адже, на жаль, отримуємо повідомлення від педагогічних працівників про те, що деякі безвідповідальні керівники закладів освіти, які зневажають своїх колег, примушують педагогів під час повітряної тривоги прибути до закладу освіти та працювати очно, зокрема й тоді, якщо здійснюється дистанційне навчання здобувачів. Зокрема примушують прибувати до тих закладів освіти, де відсутнє укриття.

З наказом повинні бути ознайомлені всі учасники освітнього процесу, адже деякі батьки навіть під час тривоги, ризикуючи життям дитини та своїм власним, везуть або приводять дитину до закладу. У такій ситуації є ризик, що батьки прийдуть до школи чи садочка, а там немає педагогічних працівників, усі перебувають в укритті, адже педагоги також не мають переміщуватися під час тривоги, ризикуючи власним життям, тобто немає кому передати дитину. Тому необхідно розробити чіткий алгоритм, як діяти батькам та педагогам, якщо тривога розпочинається до початку занять.

Ми вже неодноразово наголошували, що в кожному закладі освіти на основі алгоритмів ДСНС та МОН щодо дій у разі повітряної тривоги має бути розроблений індивідуальний алгоритм. Адже в кожному закладі освіти своя безпекова ситуація, яка залежить від територіального розташування закладів освіти, кількості здобувачів та працівників, розташування укриття, віку здобувачів, які навчаються у закладі тощо.

ЮНІСЕФ також рекомендує:

організувати створення єдиного каналу комунікації в закладі освіти між керівництвом закладу та учасниками освітнього процесу на випадок повітряної тривоги, щоб володіти оперативною інформацією щодо ситуації в закладі;
проінструктувати учасників освітнього процесу, якщо у разі повітряної тривоги буде пошкоджено інтернет- та мобільний зв’язок, де знаходиться укриття й де після закінчення повітряної тривоги батьки зможуть забрати дитину.

Як діяти педагогічним працівникам під час повітряної тривоги
Якщо педагогічний працівник перебуває в закладі освіти

Нагадуємо педагогічним працівникам алгоритм від ДСНС щодо дій вчителя у разі повітряної тривоги під час занять у закладі освіти:

Відповідальна особа у разі надходження сигналу вмикає наявну систему оповіщення закладу.
Вчитель миттєво сповіщає учнів (словесно) про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації та припинення заняття.
Відповідальна особа разом із вчителями має скоординувати хід евакуації учнів від класу до захисної споруди (укриття).
Класи, в яких викладають вчителі, мають бути організовані для негайного пересування двома колонами в приміщенні класу та швидкого залишення кабінету. За можливості учні самоорганізовуються для залишення кабінету та руху до захисної споруди. При обмеженому просторі для пересування учні залишають приміщення групами.
Відповідальні за евакуацію особи повинні знаходитись у заздалегідь визначених місцях та допомогти в організації та регулюванні швидкого руху до захисної споруди. Молодшим класам (1 або 2 класи) необхідно надати помічників.
Медичний працівник повинен знаходитись у відведеному для нього місці для швидкого надання медичної допомоги.
Відповідальні за евакуацію особи повинні знаходитися біля виходу із захисної споруди для здійснення контролю за порядком укриття учасників освітнього процесу та швидкого реагування у разі, якщо виявиться, що хтось відсутній.
Учні або цілі класи, які знаходяться на подвір’ї закладу, під час сигналу тривоги повинні рухатися під наглядом вчителя або самостійно до захисної споруди.
У середині захисної споруди відповідальні особи повинні забезпечити, щоб учні швидко та обережно зайняли свої місця. Після того як усі учні займуть свої місця відповідальний за клас повинен перевірити наявність усіх учнів.
Під час перебування в захисній споруді вчителі та відповідальні особи повинні провести заходи, щоб заспокоїти дітей та всіх, хто знаходиться в ній.

Якщо батьки хочуть забрати під час тривоги дитину з укриття – педагогічний працівник не має права передавати їм дитину. Докладніше про це читайте у підрозділі нижче.
Якщо тривога застала педагогічного працівника перед початком робочого дня

Якщо працівник має змогу швидко за 5-7 хвилин дістатися до закладу освіти і в закладі освіти є укриття, то працівник переміщується до укриття закладу освіти. Але варто враховувати розташування закладу освіти, у деяких регіонах до укриття необхідно переміститися за 2-3 хвилини.

Якщо у закладі освіти немає укриття, то працівник закладу має переміститися до найближчого до нього укриття за місцем його перебування.

Протизаконно та злочинно вимагати від працівників прибути до закладу освіти під час повітряної тривоги.

Дії батьків до та під час повітряної тривоги
Щоб підготуватися до можливої повітряної тривоги

ЮНІСЕФ рекомендує батькам:

долучитися до каналу комунікації закладу освіти між адміністрацією закладу та учасниками освітнього процесу, щоб володіти оперативною та необхідною інформацією у разі повітряної тривоги;
надати керівництву закладу свої контакти, контакти тих, хто може забирати дитину зі школи, деталі стану здоров’я дитини, зокрема про особливі потреби дитини. Також поінформуйте дитину, щоб вона знала свій резус-фактор та групу крові, свої хронічні хвороби, а також ваші контакти.

У нашій окремій публікації щодо евакуаційних рюкзаків ми вже зазначали, що в рюкзак дитини варто покласти записку від батьків, у якій вказано прізвище, ім’я, по батькові дитини, дата народження, адреса проживання, контакти батьків, сімейне фото (за можливості й, бажано, з підписами, хто на ньому зображений). Також варто зазначити в цій записці резус-фактор та групу крові дитини.
Якщо під час повітряної тривоги дитина перебуває в закладі освіти

Як ми вже зазначали, нам відомі випадки, коли під час масових ракетних обстрілів 10 жовтня до закладів освіти під час повітряної тривоги приїжджали батьки та забирали дітей із закладів. Нагадуємо, що батьки не можуть забрати дитину з укриття під час повітряної тривоги, а педагог, відповідно, не має права відпустити дитину з укриття навіть на прохання батьків. До завершення повітряної тривоги дитина повинна залишатися в укритті. Адже так батьки наражають на небезпеку і себе, й дитину.

Пунктами 15-16 Порядку заповнення та перебування в спорудах фонду захисних споруд цивільного захисту (Витяг із Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджений наказом МВС від 09.07.2018 № 579) визначено, що вихід із захисної споруди здійснюється тільки якщо надійшла інформація про відсутність небезпеки (після уточнення ситуації в районі споруди), а також у випадках вимушеної евакуації.

Вимушена евакуація зі споруди фонду захисних споруд проводиться, якщо:

відбулося пошкодження споруди, що виключає подальше перебування в ній осіб, які укриваються;
відбулося затоплення споруди;
сталася пожежа у споруді та утворилися в ній небезпечні концентрації шкідливих газів;
було досягнено граничних параметрів внутрішнього повітряного середовища, наприклад, в укритті суттєво знизився рівень кисню або у повітря є якісь небезпечні речовини.

Ми розуміємо батьків, адже всі хвилюємося за своїх рідних та близьких, особливо за дітей, і хочемо, аби під час небезпеки вони були поруч із нами. Але правильне рішення під час повітряної тривоги – батькам залишатися там, де вони є, і шукати найближче безпечне укриття для себе, а дитині – перебувати в укритті закладу освіти або закріпленому за закладом освіти укритті. Нагадайте дитині, що під час повітряної тривоги треба слухати вчителя і не слід покидати заклад освіти, щоб бігти додому або на вулицю.

Звертаємо увагу, що, наприклад, в Ізраїлі, згідно з циркуляром* генерального директора щодо забезпечення безпеки закладів освіти, під час стрілянини чи захоплення закладу освіти, навіть не у разі повітряної тривоги, а під час занять загалом усі ворота для входу на територію закладу зачинені відповідно до вказівок охоронця та за погодженням з офіцером безпеки ізраїльської поліції. Без дозволу закладу освіти після закриття воріт до закладу вхід іншим особам забороняється, зокрема навіть батькам, братам, сестрам учнів.

А під час повітряної тривоги в Ізраїлі діти повинні перебувати в бомбосховищі до кінця повітряної тривоги й навіть ще 10 хвилин після її завершення.

З досвіду роботи ізраїльських шкіл в умовах війни відомо, що під час бомбардування, незалежно від того, завершилися заняття чи ні, всі діти залишаються в укритті. Лише після завершення тривоги, налаштування комунікацій та запуску роботи громадського транспорту діти можуть повертатися додому. Класні керівники в такій ситуації обов’язково мають поцікавитися, чи дісталася дитина додому.
Якщо повітряна тривога трапилася дорогою до/із закладу освіти

Департамент освіти і науки Києва розробив рекомендації на випадок, якщо повітряна тривога застає здобувача дорогою до чи з закладу освіти. Наводимо батькам ці рекомендації трохи трансформовані:

оберіть із дитиною безпечний шлях до школи та у зворотному напрямку (тобто складіть своєрідний маршрут руху), далі оберіть укриття, які дитина зможе використовувати дорогою в разі сигналу повітряної тривоги;
поясніть дитині, щоб вона рухалася тільки за складеним маршрутом, не зупинялася і нікуди не звертала;
наголосіть дитині, що якщо немає можливості швидко дійти до школи або дому під час сигналу повітряної тривоги, щоб дитина прямувала до визначеного вами укриття і перебувала всередині укриття, а не біля його входу;
навчіть дитину не торкатися оголених електричних дротів, невідомих предметів, проговоріть правила мінної безпеки. Докладніше про правила мінної безпеки – на нашому сайті;
повідомте класного керівника про місцеперебування дитини або попросіть дитину це зробити.

Що робити учасникам освітнього процесу, якщо не встигли добігти до укриття під час обстрілу: поради ДСНС

Якщо не було часу добігти до укриття, ДСНС радить:

негайно перейти в приміщення без вікон або скористатися правилом двох стін (перша стіна бере на себе силу вибуху, друга – руйнування);
якщо виникла пожежа чи пошкодження будинку – зателефонувати 101, вказавши точну адресу, поверх та покинути небезпечне місце;
якщо в будинку стався вибух – слід якнайшвидше самостійно залишити будівлю та залишити двері відчиненими, щоб рятувальники не зрізали їх.

*неофіційний переклад циркуляра українською мовою

День захисників і захисниць України:

У такий знаменний день вітаємо всіх чоловіків, хлопців, жінок та дівчат, всіх тих, хто стоїть на захисті кордонів нашої Батьківщини. Ви сильні, стійкі, сміливі і хоробрі. Нехай служба буде спокійною, мирною, а життя - яскравим, довгим, а в домі панує тепло, затишок і любов. Шана і слава захисникам і захисницям Вітчизни, слава Україні!
Героям країни,
Воїнам світла –
Захисникам України,
Що мужньо боронять нас
Від супостата,
Ні танком, ні градом
Вас не залякати.
Всім тим що життя
Не шкодують віддати –
Низький вам уклін,
І велика подяка!

«Охорона життя і здоров'я дітей - спільна мета дитячого садка і сім'ї

У часи економічної скрути, складних життєвих реалій важливою залишається проблема профілактичної роботи щодо вироблення навичок безпечної життєдіяльності.Основи безпеки життєдіяльності (ОБЖД) - наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі. Існує необхідність, починаючи з дошкільного віку, навчати дітей свідомо ставитися до свого здоров'я, питань особистої безпеки та безпеки оточуючих.Виникає потреба створення комплексної системи роботи з ОБЖД з кадрами дошкільного закладу, батьками, дітьми та громадськістю.Сьогодні проблема безпеки розглядається як базисна потреба людини, на що зроблено акцент в Концепції ООН про сталий людський розвиток. Метою цієї Концепції є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини як найвищої цінності суспільства.Україна також приєдналася до цих процесів. Основні принципи такої позиції знайшли відображення в головному законі держави - Конституції України (1996р.), де проголошені питання безпеки життя і діяльності людини та безпеки держави, а саме:Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.Безпека людини - поняття, що за обсягом, за змістом виходить за межі владних структур, воно стосується сутності життя, національної та особистої гідності.Безпека - це збалансований стан людини, соціуму, держави, навколишнього середовища, систем різного рівня складності (соціальних, природних, техногенних, економічних та ін.). Складність життєвих ситуацій вимагає виховання у людини установки на власну безпеку вже з раннього дитинства та застосування її протягом усього життя.Визначити правильно чи не правильно веде себе людина в тих чи інших обставинах дуже складно. Адже відкритий конфлікт дитини з дорослими чи ровесниками в деяких випадках можна оцінити позитивно як намагання відстояти себе, відстояти право на свою думку, на вчинок. Але є загальновизнані норми поведінки, при недотриманні яких для людини послідують небажані результати. Такі норми безпеки життєдіяльності і дорослих, і особисто дітей. Але будь - яка загальновизнана норма повинна бути осмислена, сприйнята дитиною, лише тоді вона стане регулятором її поведінки.Наше з вами завдання, шановні батьки, сформувати в дітей навички правильного поводження в небезпечних ситуаціях на вулиці, у міському транспорті, при спілкуванні з незнайомими людьми, взаємодії з небезпечними тваринами і предметами, отруйними рослинами, сприяти становленню у них основ екологічної культури і здорового способу життя.Так, дитина не повинна боятися людей, але, спілкуючись з незнайомими, їй необхідно розуміти, що саме може бути небезпечним успілкуванні з іншими людьми, розподіляти людей за ознакою спорідненості -рідні, знайомі, чужі.Батьки повинні розповідати своїм дітям про небезпеку спілкування з чужими людьми, доцільно провести бесіду про розбіжність приємної зовнішності і недобрих намірів.У відносинах «Дитина і природа» батькам доцільно наголошувати на екологічній безпеці людини, а щоб поліпшити її, людина повинна дбайливо і відповідально ставитися до природи, але при цьому обов'язково пояснювати і небезпеки, що пов'язані з деякими рослинами, або виникають при контактах з тваринами, при користуванні водою з традиційних джерел питної води. Погіршення екологічної ситуації становить значну загрозу здоров'ю дитини, тому необхідно пояснити, що виконання звичних вимог дорослих («не пий не кип'ячену воду», «мий руки перед їжею», «мий овочі і фрукти перед вживанням») у наші дні може вберегти від хвороб, а іноді й урятувати життя.Особлива ситуація ризику, коли дитина залишається вдома сама. Щоб запобігти біді, дитину потрібно готувати до цього. Вона повинна засвоїти групу предметів, якими їй категорично забороняється користуватися: сірники, газові плити, пічка, електроприлади і електророзетки. З дітьми потрібно вивчити правила поводження в екстремальних ситуаціях, навчити користуватися телефоном.В дошкільних закладах України введено програму «Основи безпеки дітей дошкільного віку». Мета цієї програми саме та, про що говорилося вище.Освітньо - виховна робота в дошкільному закладі проводиться за такими напрямками:- життя серед людей у природному та предметному середовищі;- правила поведінки з вогнем;- безпечні та небезпечні вулиці і дороги;- виховання вміння надавати собі та іншим допомогу в разі потреби. Але дошкільний заклад без допомоги батьків не зможе сформувати у дітей навички безпечної життєдіяльності так, щоб вони були доведені до автоматизму і стали бар'єром від біди і неприємностей.Формування у дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки в довкіллі базується на позитивних прикладах у поведінці дорослих. Батьки повинні зрозуміти, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо дорослі самі не завжди ним керуються. Розбіжності вимог до дитини з боку батьків вдома та вихователів у дошкільному закладі можуть викликати у дитини почуття образи, збентеження та навіть агресії.Тільки за умови тісного зв'язку з сім'єю можна досягти бажаних результатів у навчанні дітей правил безпеки. Малі вдома стають свідками того, як батьки досить часто нехтують найпростішими правилами безпеки, залишаючи без нагляду електронагрівальні прилади, телевізори, користуються відкритим вогнем на горищах, в коморах та інше. Це зрозуміло, не на користь справі. Дорослі не замислюються над тим, що дитина наслідує їхні дії. Наслідування, як відомо, одна з особливостей дитячої психіки, характерна риса дошкільника і разом з тим своєрідний спосіб засвоєння. Через відсутність життєвого досвіду діти наслідують правильні і негативні дії та вчинки старших, а тому цю особливість слід врахувати у виховній роботі. Дорослі повинні дбати про те, щоб перед дітьми завжди був позитивний приклад людей, які їх оточують.Отже, шановні батьки, від нас з вами залежить здоров'я і безпека життя наших малюків, їхнє комфортне перебування в оточуючому середовищі.

Міжнародний день захисту дітей
Уже традиційно 1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей – «International Day for Protection of Children» ‒ прекрасне свято радості та надії.
Саме в дітях продовження роду людського й здійснення своїх мрій і сподівань на краще. Дорослі прагнуть, щоб діти зросли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край.

З історії Дня захисту дітей
Міжнародний день захисту дітей – це одне з найстаріших міжнародних свят. За однією із версій, у 1925 році Генеральний консул Китаю в Сан-Франциско зібрав групу китайських дітей-сиріт і влаштував для них святкування Дуань-у Цзе (Фестиваль човнів-драконів), яке якраз припала на 1-ше червня. Завдяки щасливому випадку цей день збігся із часом проведення «дитячої» конференції в Женеві.

Офіційне затвердження
Рішення про відзначення Міжнародного дня захисту дітей саме першого червня прийняла Міжнародна демократична федерація жінок у листопаді 1949 року. Перший Міжнародний день захисту дітей було відзначено ще в 1950 році.
ООН підтримала ініціативу федерації та оголосила захист прав, здоров'я і життя дитини одним із пріоритетів у своїй діяльності.

Символ Міжнародного дня захисту дітей
У Міжнародного дня дітей є свій офіційний символ – прапор. На зеленому полотні, який символізує зростання та гармонію, навколо знаку Землі розміщені фігурки ‒ червона, жовта, синя, біла і чорна. Ці людські фігурки символізують різноманітність і терпимість. Знак Землі, розміщений в центрі, ‒ це символ нашого загального дому.

Відзначення свята в Україні
В Україні цей день відзначається із 1998 року. У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов'язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпечувати їй повноцінне дозвілля й відпочинок та сприяти наданню для цього відповідних можливостей.
Проте сьогодні перед Україною постають нові виклики у сфері захисту прав дітей у зв'язку з ескалацією насильства, бойових дій на території областей нашої держави.
Кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися й навчатися для кращого майбутнього. І сьогодні – це не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, прагнути, щоб усі діти росли щасливими і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни.

День вишиванки. Це великий день,
Бо люди згадують сім'ю, родину.
Як шила мати і вела пісень,
Сорочку гарну вишивала сину.
Лягав собі узор на полотні,
А мати шила і думки вплітала.
Так долю вишивала день при дні,
Щоб добра доля сина не минала.
В тих вишиванках думи і пісні,
Про щастя мрії, туга за синами,
Тривога вічна, гарні дні ясні,
До Бога звернення — молитва мами.

Мама! Немає милішого слова –

Ти ж бо життя, і творіння, й основа,

Пензель, перо надихались тобою,

Вічна ти в пісні – з болем, любов’ю.

З Днем матері найрідніші вас я вітаю.

В Україні День матері відзначають у другу неділю травня. Таким чином, у 2022 році День матері припадає 8 травня.

Крім України 8 травня 2022 року це свято відзначають в Естонії, США, Мальті, Кіпрі, Данії, Фінляндії, Німеччини, Італії, Туреччини, Австралії, Японії, Бельгії, Бразилії тощо.

В Україні День матері святкують з 1999 року – він встановлений відповідним указом президента.

Цього дня потрібно обов’язково привітати всіх матерів, незалежно від їх віку. Вітають також і вагітних жінок – майбутніх мам. Але всіх жінок, як на 8 березня, вітати не потрібно. Прийнято дякувати мамам за нелегку працю, дарувати квіти, листівки, подарунки, навідуватися в гості, вітати по телефону (якщо немає можливості приїхати).

День матері походить ще з Стародавньої Греції, де існував культ матері-богині Геї. А у Великобританії в XVII-XIX століттях відзначали “материнську неділю”, вшановували улюблених мам і пекли особливий пиріг.

У День пам'яті та примирення Україна разом із країнами Європи та США вшановує борців із нацизмом та всіх жертв Другої світової війни. Цього року меморіальні заходи відбудуться за умов повномасштабної російської агресії, коли над світом знову нависла глобальна загроза.

Що потрібно знати про День пам'яті та примирення - у матеріалі РБК-Україна нижче.
Історія пам'ятного дня 8 травня

Сьогодні практично у всьому світі згадують героїв боротьби з нацистською Німеччиною та загиблих у найкривавішому конфлікті у сучасній історії.

Європа та Сполучені Штати Америки відзначають День пам'яті жертв Другої світової війни 1939-1945 років 8 травня. Саме цього дня 77 років тому о 23:01 за середньоєвропейським часом у Берліні був ратифікований Акт про беззастережну капітуляцію німецьких військ, що означало остаточну перемогу Антигітлерівської коаліції над німецькими збройними силами.

У Європі пам'ятний день має офіційну назву "Victory in Europe Day". Щорічно 8 травня о 23:01 у багатьох містах відбувається акція "Перша хвилина світу". На відміну від європейських країн, у СРСР перемогу над нацистами традиційно відзначали 9 травня. Саме цього дня 1945 року акт про капітуляцію Німеччини було доставлено Сталіну.

До 60-х роковин закінчення Другої світової війни Генасамблея ООН ухвалила Резолюцію із закликом до світової громадськості відзначати Дні пам'яті всіх жертв Другої світової війни протягом 8-9 травня.

Україна відзначає День пам'яті та примирення. Як 8 травня стало символом перемоги над нацизмом

Символом Дня пам'яті жертв війни є червоний мак. Квітка символізує кривавий слід від пострілу. Традиційно аплікацію квітки прикріплюють до одягу з лівого боку біля грудей.
Значення Дня пам'яті та примирення в Україні

Українці приєдналися до європейської традиції 8 років тому, коли парламент ухвалив закон "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні". З 2015 року День пам'яті та примирення 8 травня відзначають як державне свято.

Відповідно до закону, обов'язком держави та громадян є шанобливе ставлення до пам'яті про перемогу над нацизмом, про ветеранів війни, українського визвольного руху та жертв нацизму.

На державному рівні розпочалася реалізація програми з актуалізації та переосмислення подій Другої світової війни на підставі оновлених фактів, зруйнованих міфів часів Радянського союзу.

Так, через спотворення та маніпулювання РФ моральною спадщиною учасників Другої світової війни, 4 травня 2022 Верховна рада ухвалила постанову "Про неприпустимість присвоєння Російською Федерацією перемоги над нацизмом". У документі наголошується на необхідності підтвердити внесок українського народу в спільну перемогу військ антигітлерівської коаліції над нацизмом.

У сьогоднішніх умовах агресії Росії проти українського народу, в Українському інституті національної пам'яті наголосили на значенні Дня пам'яті та примирення. 8 та 9 травня мають бути нагадуванням про страшну катастрофу та застереженням, що не можна вирішувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом.

"Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами", - йдеться у заяві УІНП.

Дії у випадку загрози виникнення хімічної небезпеки:

Сирени і переривчасті гудки підприємств – це сигнал “Увага всім”. Негайно ввімкніть приймач радіотрансляційної мережі, або телевізор. Уважно слухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та порядок дій.
При оголошенні небезпечного стану уникайте паніки.
Попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.
Виконайте заходи щодо зменшення проникнення отруйних речовин в квартиру (будинок): щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте.
Підготуйте запас питної води: наберіть воду у герметичні ємності, підготуйте найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук).
Дізнайтеся у місцевих органів влади про місце збору мешканців для евакуації та уточніть час її початку. Підготуйтеся: упакуйте у герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби.
Перед виходом з будинку вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту.

Дії у випадку раптового виникнення хімічної небезпеки:

Уникайте паніки. З одержанням повідомлення (по радіо або іншім засобам оповіщення) про викид (розлив) в атмосферу НХР та про небезпеку хімічного зараження, виконайте передбачені заходи.
Надягніть засоби індивідуального захисту органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри.
По можливості негайно залишіть зону хімічного забруднення.
Якщо засобів індивідуального захисту немає і вийти із району аварії неможливо, залишайтесь у приміщенні і негайно та надійно герметизуйте приміщення! Зменшить можливість проникнення НХР (парів, аерозолів) у приміщення: щільно закрийте вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки, щілини в рамах вікон та дверей заклейте, вимкніть джерела газо-, електропостачання та загасіть вогонь у печах. чекайте повідомлень органів влади з питань надзвичайних ситуацій за допомогою засобів зв’язку.
Знайте, що уражаюча дія конкретної НХР на людину залежить від її концентрації у повітрі та тривалості, тому якщо немає можливості покинути небезпечну зону не панікуйте і продовжуйте вживати заходи безпеки.
Швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води та інші необхідні речі у герметичну валізу та підготуйтеся до евакуації.
Попередьте сусідів про початок евакуації. Надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.
Залишаючи приміщення (квартиру, будинок) вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту.
Виходьте із зони хімічного зараження в бік, перпендикулярний напрямку вітру та обходьте тунелі, яри, лощини – в низинах може бути висока концентрація НХР.
При підозрі на ураження НХР уникайте будь-яких фізичних навантажень, необхідно пити велику кількість рідини ( чай, молоко, сік, вода) та звернутися до медичного закладу.
Вийшовши із зони зараження, зніміть верхній одяг, ретельно вимийте очі, ніс та рот, по можливості прийміть душ.
З прибуттям на нове місця перебування, дізнайтеся у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

Хлор

Ознаки отруєння хлором:

під час вдихання парів хлору виникає ураження легень, яке супроводжується набряком киснево-поглинальних альвеол, які під час кашлю можуть розірватися з виділенням мокроти з кров’ю, внаслідок чого людина гине від нестачі кисню.

Перша допомога при отруєнні хлором:

одягніть протигаз і виведіть ураженого на свіже повітря. Робити штучне дихання не можна, необхідно у важких випадках застосувати кисневу інгаляцію. Повний спокій. Для зменшення подразнення − вдихання парів нашатирного спирту, промивання очей, рота, носа 2% розчином харчової соди.

Дії в осередку зараження:

заплющити очі та затамувати дихання.
Закутатися у верхній одяг і дихати крізь нього (можна змочити водою).
Не бігти.
Спробувати визначити напрямок вітру.
Виходити з зони зараження в бік, який перпендикулярний вітру.
За неможливості вийти, спробувати залізти на високий предмет (стовп, драбину тощо), так як хлор стелиться по землі.

При виявленні будь-якого виду зараження − негайно дзвоніть за телефоном 101.

При отруєнні хлором винести потерпілого із зони зараження При зупиненні дихання зробити штучне дихання. Шкіру, рот, ніс промити 2% розчином питної соди або водою.

Аміак

У випадку розливу рідкого аміаку і його концентрованих розчинів не можна доторкатися до розлитої рідини.

Ознаки отруєння аміаком:

нежить, кашель, важке дихання, задуха;
підвищене серцебиття, порушена частота пульсу;
при контакті з рідким аміаком виникає обмороження, можливий опік з пухирями, виразки.

Перша допомога при отруєнні аміаком:

одягніть протигаз і виведіть ураженого на свіже повітря;
дайте подихати зволоженим повітрям (теплими водяними парами 10%-ного розчину ментолу в хлороформі);
дайте йому теплого молока з «Боржомі» або харчовою содою;
при задусі необхідний кисень;
при спазмі голосових щілин забезпечте тепло на ділянку шиї, теплі ванночки, інгаляцію;
при зупинці дихання проведіть серцево-легеневу реанімацію;
при потраплянні в очі − промийте водою або 0,5-1%-ним розчином квасців, вазеліновою або оливковою олією;
при уражені шкіри − обмийте чистою водою, зробіть примочки з 5%-ного розчину оцтової, лимонної або соляної кислоти.

Надання першої допомоги при ураженні НХР.

В першу чергу негайно захистіть органи дихання від подальшої дії НХР.

Надягніть на потерпілого протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочивши її водою або 2% розчином питної соди у випадку отруєння хлором, а у разі отруєння аміаком – водою або 5% розчином лимонної кислоти. Винести потерпілого із зони зараження та забезпечити йому спокій і тепло.

Запам’ятайте! Перша медична допомога ураженим НХР в осередку хімічного ураження полягає у захисті органів дихання, видаленні та знезараженні стійких НХР на шкірі, слизових оболонках очей, на одязі та негайній евакуації за межі зараженої зони.

При отруєнні аміаком винести потерпілого із зони зараження, шкіру, рот, ніс промити водою. В очі закапати по дві-три краплі 30% альбуциду, в ніс – оливкове масло.

При необхідності відправити потерпілого до медичного закладу.

1. Не ігноруйте й не ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.
2. Пояснюйте, що наша армія захищає нас. У дорослих є план. У вас також є план – обговоріть деталі, що робити в стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете в більш безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним, ніж дім, розкажіть, що зібрали необхідні речі, дайте можливість обрати, що дитина візьме із собою (так вона відчуватиме відповідальність і хоча б мінімальний контроль над ситуацією).
3. Дайте можливість висловити емоції. Скажіть, як самі себе почуваєте (боятися – це нормально, на своєму прикладі покажіть що страх – це ок, ви розумієте дитину, проте не панікуйте й будьте опорою). Потім запитайте в дитини, що вона відчуває, – дайте їй час відкритися, не наполягайте, якщо не хоче говорити.
Обговоріть, що робити із сильними емоціями, і спробуйте зробити це разом: можна плакати, кричати, стискати щось, фізично рухатися (стрибати, ходити), дихати глибоко (глибокий вдих – затримка дихання – видих, для дуже маленьких дітей ще можна дихати так, ніби сильно дмухаєш на квітку). Якщо помітили, що дитина стала панікувати – подихайте разом, випийте ковток води, обійміться. Будьте поруч, дайте знати: як тільки що – ви тут, нехай звертається до вас – вона не одна.
4. Залучайте дитину до вибору того, що будете робити. Давайте вибір із кількох варіантів: будемо дивитися мультик чи помалюємо? Пограємо в цю гру чи в цю?
5. У кожної сім’ї є справи, які ви щодня робили разом – продовжуйте їх робити, це дасть можливість дитині на чомусь концентруватися, трохи поверне відчуття спокою. Якщо ви робили руханку зранку, а ввечері дивилися пізнавальні відео – продовжуйте.
6. Коли слідуєте з дитиною в сховище, поясніть, що кожен герой казок та мультиків проходить випробовування на сміливість і долає різноманітні перешкоди. Пригадайте казки, які читали дитині, мультики, які ви дивилися разом, і згадайте, які там були випробовування. Це допоможе дитині зрозуміти неунікальність ситуації й запустити механізми адаптації.
7. У сховищах холодно або душно, тісно, темно. Але у всіх людей є уява! Пограйте з дитиною в гру “а вигадаймо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами й інше”. Так можна зменшити вплив депривації (психічний стан, коли немає змоги задовольняти деякі основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу.
8. Коли лунають вибухи та постріли, а ви в укритті, можна з дитиною уявляти великі крила янголів (фей тощо), що боронять наших воїнів та допомагають їм нас захищати.
9. Коли в дитини виникають запитання, як ми можемо допомогти, – малюйте з малечею малюнки підтримки та публікуйте їх у соціальних мережах. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.
10. Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання, вивчення іноземної мови теж допоможуть організму стабілізувати психічну систему після дезорганізації воєнним станом.

Важливо пам’ятати – багато дітей мінімум до 6 років не вміють контролювати гучність мови. Центри мови і центри когнітивного контролю в цей період лише продовжують дозрівати. А зараз – реакції дітей можуть взагалі бути зовсім різними. На цей час використайте скарбничку “тихих ігор”.
Ігри, що допоможуть вимкнути гучність:
1. Пульт керування. На подушечках пальців малюємо фломастером «кнопку гучності». Наприклад, на вказівному пальчику – червоним кольором ставимо крапку – голосніше, на безіменному – синім кольором – тихіше. Тренуємося, пропонуємо сказати слово, наприклад, «мама», або ім’я дитини, натискаємо кілька разів на пальчик – Дитина каже слово залежно від «кнопки» та кількості «кліків» голосніше. (Доводимо до найбільшої гучності, а потім, зупиняємо на потрібній). Коли дитина знову говоритиме голосніше, посміхаючись, торкаємося його «кнопки», або просимо, щоб він сам доторкнувся.
2. Граємо в «шпигунів», в мишок і кота (мишка повинна тихееенько, беззвучно пробратися і щось заздалегідь продумане у нас схопити).
3. Диригенти – Змахуємо рукою вгору – і це сигнал інструментам «грати голосніше», рукою вниз – знижуємо гучність, збираємо руку в кулак – мовчання. Даємо можливість дитині теж побути диригентом.
4. Пишемо літери в рядок. Від маленької до великої. (Л, Р, З, Ж) і навпаки, від величезної, до маленької. Просимо дитину дивитися на букви, вимовляти звук, підвищуючи або знижуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше звук і навпаки).
5. Кожні кілька годин – 2 хвилини тиші. Призначаємо дитину – головною. коли продзвонить будильник, він подає всім сигнал – Слухаємо тишу.
6. Самі починаємо говорити пошепки. Дитина дзеркатиме нас. Або граємо в «Шепотуньки» – розмови в сім’ї лише пошепки.
7. Складаємо всі голосні голоси у вазу. Вони там не змішуються. Коли хочеться сказати голосно, свій голос потрібно взяти з вази.
8. Пантоміма – гра «в крокодила».
9. Спілкуватися мовою жестів (можна придумати свою сімейну мову, перевірю, чи включили ми його в онлайн курс на EdEre, не пам’ятаю), ця проста «мова», де кожна літера – окремий жест – гарний і для дітей 4-5 років (у нашій сім’ї він переходить із покоління в покоління і він не раз нас рятував).
10. Граємо в оперу – не говоримо, а співаємо (спів сприймається по-іншому).
11. Перетворення. Говоримо, як маленькі ліліпутики, мишки або мурашки (а потім, як велетні чи слони).
12. “Мовчанка” – хто перший скаже слово, той програв.
13. “Передаємо думку на відстані” – вгадати про що подумав, і що сказав.
14. Якщо діти у суперечці діти кричать одночасно – дати всім прапорці, листки паперу з їхніми іменами, будь-які предмети – щоб їх піднімали, коли хочуть «взяти слово».

Міни і вибухонебезпечні предмети забрали і скалічили безліч людських життів. Цей жах триває і зараз Натрапити на небезпечну «іграшку» можна практично скрізь: у лісі, у старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі й навіть на вулицях міст. І якщо вибухові пристрої серійного зразка легко розпізнати за зовнішнім виглядом і діяти відповідно до ситуації, то саморобну вибухівку, що може з’явитися на вулицях міст і селищ, розпізнати набагато складніше. Небезпека терористичних актів, від яких не застрахована жодна країна світу, робить питання поводження із невідомими, залишеними без догляду речами украй актуальним.
Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.
До вибухонебезпечних предметів належать:
• вибухові речовини — хімічні з'єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.
• боєприпаси - вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника. До боєприпасів належать:
- бойові частки ракет;
- авіаційні бомби;
- артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);
- інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);
- ручні гранати;
- стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);
• піротехнічні засоби:
- патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);
- вибухові пакети;
- петарди;
• ракети (освітлювальні, сигнальні);
- гранати;
- димові шашки.
• саморобні вибухові пристрої - пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:
- саморобні міни-пастки;
- міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.
Зазвичай, при знаходженні серійних мін, снарядів, гранат дорослі негайно викликають фахівців, які огороджують район і знешкоджують небезпечні знахідки. Інша справа – діти. Природна цікавість спонукає їх до небезпечний експериментів. Діти підкладають боєприпаси у багаття, випробують їх на міцність ударами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір, до школи. Тому так важливо пояснити учням наслідки подібних дій, навчити правилам поведінки у таких ситуаціях.
У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:
- наближатися до предмета;
- пересувати його або брати до рук;
- розряджати, кидати, вдаряти по ньому;
- розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;
- приносити предмет додому, у табір, до школи.
Необхідно негайно повідомити міліцію або дорослих про знахідку!
Земля таїть багато небезпечних знахідок, на які можна натрапити під час прогулянок лісом, походів і стати їх жертвами, навіть, не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що у землі під багаттям, розкладеним на лісовій галявині, немає снарядів часів війни.
Під час прогулянок в лісі або в туристичному поході:
1. ретельно вибирати місце для багаття. Воно повинно бути на достатній відстані від траншей і окопів, що залишилися з війни;
2. перед розведенням багаття в радіусі п'яти метрів перевірити ґрунт на наявність вибухонебезпечних предметів щупом (або обережно зняти лопатою верхній шар ґрунту, перекопати землю на глибину 40-50 см);
3. користуватися старими багаттями не завжди безпечно, адже там можуть виявитися підкинуті військові «трофеї» або такі, що не вибухнули;
4. у жодному випадку не підходити до знайдених багать, що горять (особливо вночі). В цьому багатті може виявитися предмет, що може вибухнути.
Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності.
Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.
Однією з серйозних загроз сучасного суспільства є тероризм. Майже щоденно здійснюються терористичні акти, унаслідок яких гинуть люди. Більшість цих злочинів здійснюються з використанням вибухових пристроїв. Нерідко це саморобні, нестандартні пристрої, що їх складно виявити, знешкодити або ліквідувати. Злочинці зазвичай поміщають їх в звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, залишеної забудькуватим пасажиром у громадському транспорті. Часто такі міни-пастки мають досить привабливий вигляд. Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.
Тому бездоглядні предмети в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.
Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм. Слід звертати увагу на:
- припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;
- наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;
- звуки, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;
- наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);
- наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.
Якщо знайдений предмет видається підозрілим, потрібно повідомити про нього працівників міліції чи ДСНС.
Якщо знайдено забуту річ у громадському транспорті, доречно опитати людей, які знаходяться поряд. Бажано встановити, кому річ належить або хто міг її залишити. Якщо господаря встановити не вдається, потрібно негайно повідомити про знахідку водія (кондуктора).
У разі знаходження підозрілого предмета у під'їзді будинку, потрібно опитати сусідів, можливо, він належить їм. У разі неможливості встановити власника — негайно повідомити про знахідку до найближчого відділення міліції, до військкомату, органів місцевого самоврядування, підрозділу ДСНС за телефоном «101».
Якщо підозрілий предмет знайдено в установі, потрібно негайно повідомити про знахідку адміністрацію.
У разі знаходженні вибухонебезпечного пристрою:
1. Негайно повідомити чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту;
2. Не підходити до предмету, не торкатися і не пересувати його, не допускати до знахідки інших людей;
3. Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмету.
4. Не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).
5. Дочекатися прибуття фахівців; вказати місце знахідки та повідомити час її виявлення.
У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій й здійснюється евакуація:
- одягніть одяг з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві (це може захистити від осколків скла);
- візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;
- під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним органами, що проводять евакуацію. Не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;
- тримайтеся подалі від обірваних ліній енергопостачання.
Якщо будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:
- обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів і т.п. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки - користуйтеся ліхтариком;
- негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;
- з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;
- перевірте, чи потребують допомоги сусіди.
Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам. Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух. Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше.
Отож:
- не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками або підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;
- виявивши річ без господаря, треба звернутися до працівника міліції або іншого посадовця; не можна торкатися знахідки;
- не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої знахідки.
Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшалт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» і т.п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.
Поради керівнику навчального закладу:
Останнім часом почастішали випадки телефонних повідомлень про замінування приміщень та виявлення підозрілих предметів, що можуть виявитися вибуховими пристроями.
На такий випадок пропонуємо заходи попереджувального характеру:
• посилити пропускний режиму при вході і в'їзді на територію закладу, пильнувати системи сигналізації і відеоспостереження;
• проводити обходи території закладу і періодичну перевірку складських приміщень на предмет своєчасного виявлення вибухових пристроїв або підозрілих предметів;
• організувати проведення спільних із працівниками цивільного захисту, правоохоронних органів інструктажів і практичних занять з питань дій у разі загрози або виникнення надзвичайних подій.
У разі виявлення підозрілого предмета працівниками навчального закладу чи учнями потрібно негайно повідомити правоохоронні органи, територіальні органи управління з питань цивільного захисту.
До прибуття оперативно-слідчої групи керівник навчального закладу повинен дати вказівку співробітникам знаходитися на безпечній відстані від знайденого предмета.
У разі потреби – евакуйовувати людей згідно наявному плану евакуації.
Потрібно забезпечити можливість безперешкодного під'їзду до місця виявлення підозрілого предмету автомашин правоохоронних органів, співробітників територіальних органів управління з питань цивільного захисту, пожежної охорони, невідкладної медичної допомоги, служб експлуатації, забезпечити присутність осіб, що знайшли знахідку, до прибуття оперативно-слідчої групи.
У всіх випадках керівник навчального закладу дає вказівку не наближатися, не чіпати, не розкривати і не переміщати підозрілу знахідку, зафіксує час її виявлення.

Основні правила поведінки на льоду:
1) При переході замерзлої водойми необхідно користуватися обладнаними льодовими переправами або прокладеними стежками.
2) Міцність льоду перевіряють товстою палицею (жердиною), ударяючи нею (2-3 рази в одне і те ж місце) якнайдалі від себе. Категорично забороняється випробовувати міцність льоду ударами ніг.
3) Небезпечні місця на льоду, як правило, темніші інших, небезпечний каламутний, мало прозорий і білий лід.
4) Переправлятися краще групою, дотримуючися дистанції один від одного 5-6 метрів.

5) Користуватися майданчиками для катання на ковзанах дозволяється лише після ретельної перевірки міцності льоду. Товщина льоду повинна бути не менше 12 см, а при масовому катанні не менше 25 см.
6) Лижникам перед виходом на лід рекомендується зняти петлі лижних палиць з рук і лямку рюкзака з одного плеча, а також розстібнути кріплення лиж. Ці приготування забезпечать свободу рухів у разі несподіваного провалу під лід. Під час руху лижник, який іде першим, ударами палиць перевіряє міцність льоду та контролює його стан.
7) Якщо лід недостатньо міцний, потрібно припинити рух і повертатися назад своїми слідами (там міцність льоду вже перевірена). Не панікуйте, не біжить.
Час безпечного перебування людини у воді:
При температурі води 24°С час безпечного перебування становить 7-9 годин;
При температурі води 5-15°С - від 3,5 годин до 4,5 годин;
Температура води 2-3°С являється смертельною для людини через 10 -15 хв;
При температурі води менше 2°С - смерть може настати через 5-8 хв .
Що ж робити, якщо ви провалилися у воду?
необхідно зберігати спокій, не панікувати і не метушитися.
треба голосно покликати на допомогу;
позбавлятися слід тільки від того одягу, який вас тягне вниз. У будь-якому випадку постарайтеся залишити на собі головний убір, голова повинна бути максимально захищена, нехай навіть і мокрим головним убором;
не намагайтеся відразу ж видертися на лід. Підніміться на поверхню в місці провалу і прийміть у воді горизонтальне положення, відвівши ноги назад, а не під себе, щоб тіло не склалося вдвічі під льодом. Остерігайтеся гострого льоду;
вибиратися на лід необхідно з тієї сторони, з якої ви провалилися;
не намагайтеся вибратися на лід тільки за допомогою рук;
широко розкиньте руки по краям льоду, щоб не зануритися з головою;
якщо можливо, переберіться до того краю ополонки, де течія не захопить вас під лід;
пристосуйтеся і постарайтеся переміститися усім тілом на лід, або обережно перекиньте одну ногу, а потім іншу;
вибравшись з ополонки потрібно відкотитися або відповзти від неї на безпечну відстань;
коли ви вибралися на берег, зніміть з себе весь одяг, максимально відіжміть нижню білизну, витріться нею, знову відіжміть її і надіньте на тіло. Максимально захистіть голову і одягніть щось на ноги. Після цього надіньте верхній одяг, нехай навіть і замерзлий, і робіть зігріваючі вправи, не дозволяйте собі заснути.
Якщо на ваших очах провалилася людина:
негайно крикніть йому, що йдете на допомогу, при можливості приверніть увагу інших людей та зателефонуйте «101»;
наближатися до ополонки слід повзком, широко розкинувши руки, буде краще, якщо підкласти лижі, лист фанери, дошку, будь-який плоский міцний предмет, щоб збільшити площу опори і повзти на ній;
не підповзаючи до самого краю ополонки, витягувати постраждалого необхідно за допомогою мотузки, ременя, шарфа, якої-небудь підручної дошки або жердини. Кидати предмети потерпілому необхідно за 3-4 метри від краю ополонки;
якщо ви не один, то, узявши один одного за ноги, лягайте на лід ланцюжком і рухайтеся до пролому;
дійте рішуче і скоро, постраждалий швидко клякне в крижаній воді, намоклий одяг тягне його донизу;
подавши постраждалому підручний засіб, витягніть його на лід і повзком рухайтеся від небезпечної зони;
по можливості, потерпілого швидко переодягніть в сухий одяг, організуйте обігрів спини і грудей, зробіть масаж кінцівок;
потерпілого необхідно терміново доставити в тепле приміщення (прогрітий намет або кабіна автомобіля), по можливості надати першу допомогу, необхідну при переохолодженні, і викликати швидку допомогу;
потерпілому ні в якому разі не давайте спиртне «для зігріву». Спиртне в даному випадку провокує різке некероване зниження внутрішньої температури тіла.

14.12.2021 відбулося засідання методичного об’єднання директорів ЗДО Кельменецької селищної ради Дністровського району.
На етапі реформування освіти актуальною стає проблема перебудови освітнього закладу на інноваційну діяльність, засновану на педагогічному пошуку ефективних шляхів самореалізації особистості педагога і здобувача освіти.
Головним показником творчої діяльності педагога є наявність педагогічних знахідок, ідей, що згодом утворюють педагогічний досвід.
Перспективний педагогічний досвід визначає зміст освіти, істотно впливає на форми і методи, організаційну структуру педагогічного процесу.
Саме тому проблеми вивчення, моделювання, узагальнення і поширення перспективного педагогічного досвіду стають одними з найважливіших задач для всіх педагогічних колективів.
Практика методичної роботи показала наявність у освітніх закладах формального, стихійного і безсистемного підходу до педагогічного досвіду, і розгляд його як чогось абстрактного, філософського.
Пропоновані рекомендації покликані допомогти організаторам методичної роботи і педагогам у створенні ППД — продукту педагогічної діяльності — як педагога, так і освітнього закладу в цілому, а також дозволять уникнути суб'єктивізму в оцінці педагогічного досвіду.
Передовий педагогічний досвід – це оптимальна діяльність педагога, що є результатом творчого пошуку, несе в собі елементи новизни, спрямована на вирішення актуальних завдань навчання і виховання, забезпечує стійку ефективність навчально-виховного процесу як у межах існуючих форм роботи, так і на основі їх удосконалення.
Учасники семінару мали змогу ознайомитись з видами передового педагогічного досвіду, критеріями оцінювання, етапами вивчення, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду, та основними вимогами щодо оформлення матеріалів ППД на досвіді роботи фізкультурно-оздоровчого закладу дошкільної освіти №1 смт. Кельменці, з впровадженням в роботу закладу фітнес-програм, за методичним посібником Людмили Козярської «Фітнес-програми та нетрадиційні методи оздоровлення в ДНЗ», (Шляхи забезпечення нормального фізичного розвитку дитини в умовах дошкільного закладу).
Також педагоги ЗДО №1 апробовують досвід роботи Зіганжилової А.М. «STEM-середовище, яке виховує дослідників» за освітньою програмою «Стежинки у всесвіт». За результатами методоб’єднання надано рекомендації методисту (керівнику), який вивчає досвід роботи педагога.
1. Продивіться літературу з даної проблеми. Уточніть питання, які можуть бути розроблені на основі формування передового досвіду.
2. Зберіть відомості про педагога: проведіть бесіду з адміністрацією освітнього закладу, колегами, здобувачами освіти, батьками.
3. Відвідайте серію занять педагога. Намагайтеся з’ясувати, яка науково-методична основа його роботи, методика організації занять.
4. Поспостерігайте, який вплив має педагог на дітей, як вихованці ставляться до педагога.
5. Проведіть перевірку знань, умінь і навичок дітей, як вони володіють елементами наукової організації навчання.
6. Проведіть аналіз рівня вихованості дітей.
7. Проаналізуйте спільно з педагогом його досвід роботи:
• основні педагогічні задачі, які він вирішує;
• наукова обгрунтованість досвіду;
• рівень новизни досвіду;
• можливість застосування досвіду в інших умовах.
8. Попросіть педагога описати систему його роботи. Якщо потрібно, допоможіть йому скласти план опису.
9. Допоможіть педагогу систематизувати матеріали з досвіду роботи: конспекти занять, сценарії виховних заходів, методичні розробки, дидактичні картки тощо.
10. Підготуйте науково-методичний аналіз досвіду роботи. Обговоріть висновки і пропозиції на педагогічній раді у закладі освіти, методичній раді РМК/ММК, вченій раді інституту ПО.
11. Визначте форми узагальнення і впровадження цього досвіду у закладі освіти, місті, районі, області.
Передовий педагогічний досвід – це така
навчально-виховна чи організаційно-педагогічна
діяльність, в процесі якої стабільні позитивні
результати у розв’язанні актуальних педагогічних проблем
забезпечуються використанням оригінальних форм, методів,
прийомів, засобів навчання та виховання або інтеграції вже
відомих форм, методів, прийомів, засобів.
П.П.Жерносек