Новини

8 травня Україна разом з Європою святкує День пам'яті жертв Другої світової війни та примирення між країнами-учасницями.

Пам'ятний день 8 травня в Україні встановлений указом президента від 24 березня 2015 року. Таким чином, Україна почала нову традицію святкування 8 та 9 травня разом з європейськими країнами.

Відповідно до указу, мета святкування - гідне вшанування подвигу українського народу, його видатного внеску в перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні і висловлення поваги всім борцям проти нацизму.

Як відомо, 7 травня 1945 року було підписано Акт військової капітуляції Німеччини, який набув чинності 8 травня о 23:01. На вимогу Кремля, 8 травня 1945 року, о 22:43 за середньоєвропейським часом (00:43 9 травня з московським), у передмісті німецької столиці Карлсхорсті був підписаний ще один «Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини». За своєю суттю він підтвердив припинення вогню - 8 травня о 23:01 за середньоєвропейським часом (9 травня в 1:01 за московським).

У листопаді 2004 року рішенням 59 сесії Генеральної Асамблеї ООН 8 і 9 травня були оголошені Днями пам'яті і примирення.

9 травня в Україні відзначатимуть 76-ту річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

З 1 квітня, як тільки потепліло на вулиці, в нашому дитсадку розпочався передвеликодній місячник благоустрою території. Усі працівники закладу, разом із старшими дошкільниками навели лад на ігрових та спортивному майданчиках, висадили квіти, підготували до посадки городи, здійснили весняну обрізку та побілку дерев та кущів. Дякуємо ф/г «Ілаш», Наталії Гуйван та всім небайдужим батькам, які долучившись до дня довкілля, подарували дитсадку зелені насадження, та допомогли у створенні екологічної стежини. Сьогодні працівники долучились до прибирання прилеглих до закладу вулиць. Розчистили чагарники, прибрали суху траву і сміття. Шановні земляки! Запам’ятайте! Чисто не там де прибирають, а там, де не смітять. Будьте милосердними до природи, і вона віддячить вам сторицею!

Щорічно, 22 квітня люди по всій планеті відзначають День Землі. Цей день став загальнолюдським символічним святом любові та турботи за наш спільний дім. Саме 22 квітня в різних куточках земної кулі небайдужі до екологічних проблем люди проводять різні яскраві і в той же час корисні заходи, спрямовані на те, щоб у світі стало більше чистоти і відповідальності.

Засновником Дня Землі вважається Джон Стерлінг Мортон, який запропонував у 1872 році призначити щорічний день, присвячений озелененню навколишньої території. Пропозиція було схвалено і отримала широку підтримку жителів штату. У 1882 році День Дерева був оголошений урядом Небраска офіційним святом штату, дата його припадала на 22 квітня. Через 100 років у 1970 році День Дерева був перейменований у День Землі і став проводитися по всій території США. У цей день 22 квітня 1970 року в Нью-Йорку (США) студенти, школярі та їхні викладачі, вперше організували проведення національного свята – Дня Землі. Його учасники запропонували звичайним пересічним американцям звернути увагу на екологічні проблеми сьогодення і спробувати спільними зусиллями берегти зелену планету. Вже через рік у США було створено державне агентство з охорони навколишнього середовища, яке сьогодні діє досить активно і має тісні контакти з державними структурами багатьох країн, в тому числі і в Україні.

Міжнародним свято було оголошено в 1990 році. У той рік безліч обрізків матерії з написами і малюнками були пронесені по нашій планеті. З них склали прапор Землі площею 660 кв. м, який символізує єдність людей в турботі про майбутнє планети і закликає ставитися з повагою до оточуючого нас світу. За ініціативою американських природоохоронців зі Стенфордського університету 90-ті роки було проголошено “Десятиліття навколишнього середовища». Ця акція отримала підтримку в більш ніж 120 країнах світу, а понад 40 країн об’єднали свої зусилля для проведення кампанії по збереженню біологічного різноманіття. У цей день кожен мешканець планети може зробити свій маленький внесок у справу захисту навколишнього середовища: очистити від сміття прилеглу територію, висадити хоча б одне дерево, відмовитися хоча б на день від використання автомобіля.

Саме тоді про День Землі вперше почули і в Україні. І тільки через 2 роки День Землі став відзначатися в Україні як день захисту природи, день акцій з метою залучення уваги громадськості до проблем нашої планети.

У День Землі в різних країнах за традицією звучить Дзвін Миру, закликаючи людей Землі відчути всепланетну спільність і докласти зусиль для захисту миру на планеті та збереження краси нашого спільного дому. Дзвін Миру – символ спокою, мирного життя та дружби, вічного братерства й солідарності народів. І в той же час – це заклик до дії в ім’я збереження миру й життя на Землі, збереження Людини і Культури. Перший Дзвін Миру був встановлений в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку в 1954 р. Він відлитий з монет, які пожертвували діти всіх континентів, і є символом глобальної солідарності людей Землі. В нього також вплавлені ордени і медалі, інші почесні відзнаки людей багатьох країн. Напис на Дзвоні говорить: «Хай буде спільний мир у всьому світі».

Бажаючи вшанувати нашу неньку-планету, люди вигадали свято, яке й назвали в честь неї. Цю дату запровадили за ініціативи ООН, при цьому подібних свят навесні є два – одне відзначають у День весняного рівнодення, 20 березня, а друге – 22 квітня. Різниця між цими датами у їхньому значенні. Перше свято Дня Землі, яке святкують 20 березня, має гуманістичну спрямованість, а друге, яке відзначають 22 квітні, спрямоване закликати людей бути екологічно свідомими.
День Землі 20 березня був затверджений й офіційно обраний у 1971 році. Його символізм полягає у тому, що саме у День весняного рівнодення змінюється біологічний ритм планети й вона оновлюється й відроджується. Загалом, у двох свят єдина мета – привернути увагу громадськості до нашого спільного дому й вселити людям необхідність дбайливого ставлення до природи. Це свято є приводом замислитися про те, що нас оточує. Адже, у результаті своєї життєдіяльності людина завдає значної шкоди планеті, що може призвести до її руйнування.
День Землі 2021
"Засновником" Дня Землі, який святкується 22 квітня, вважають Джона Мортона, американського діяча. Вважаючи, що планеті необхідне дбайливе ставлення, у 1840-х роках він розпочав саджати дерева та чагарники і переконувати знайомих у важливості таких вчинків.
У 1871 році, ставши секретарем Території Небраска, він одразу ж провів свято з цікавою назвою – День дерева. Мортон залучив усіх охочих до висаджування дерев у місцевих парках, чим викликав шалений захват у містян. Тоді мешканці Небраски висадили дуже багато дерев і таким чином розпочали своєрідний екорух.
З року в рік цей день ставав все популярнішим і популярнішим. Вже 22 квітня 1970 року сенатор Конгресу США Гейлорд Нельсон і студенти Гарвардського університету під керівництвом Денніса Хаєса провели День Землі, присвячений роздумам над проблемами вразливості навколишнього середовища.
Шановні колеги! Запрошую Вас долучитись до вирішення проблем озеленення нашої планети. Давайте 22 квітня, разом з вихованцями, висадимо по дереву в нашому дитсадку. Зробімо цей світ кращим!

Консультація для вихователів
ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ ДИТИНИ
Проблема безпеки дитини, її уміння захистити себе завжди була актуальною, а останнім часом загострюється все більше. За результатами опитування, яке було проведено у дошкільних закладах, близько третини дітей 5-річного віку та близько половини дітей 6-річного віку самостійно грають на вулиці. Більше 50% дітей обох вікових груп батьки залишають вдома одних, без нагляду дорослих.
Спеціалісти відмічають високий рівень травматизму серед старших дошкільників та молодших школярів. І якщо серед учнів переважає вуличний травматизм, то дошкільники частіше отримують побутові, домашні травми. Ось чому, починаючи з дошкільного віку, так важливо формувати у дітей свідоме розуміння цінності власного життя та здоров’я, розуміння особистої відповідальності за них.
Діючі освітні програми з валеології та охорони безпеки життєдіяльності ще не отримали значного поширення, а головне, вони недостатньо зорієнтовані на дітей молодших вікових груп. До того ж ці програми мають здебільшого описовий, пізнавальний характер, а ті поради, що в них даються («Не сунь пальці до розетки», «Не розмовляй з незнайомими людьми» і інші), є вказівкою не до реальних дій, а до не дій.
Найбільш вдалою формою є ігровий тренінг. Для дошкільників включення в гру просте і природне, дитина не грає у життя, а живе у грі. А тому практичні знання, які вона отримує у ході тренінгу, не опосредковані, а є результатом реально набутого життєвого досвіду.
Через ігрову ситуацію тренінг дозволяє кожній дитині побувати в ситуації, яка подібна критичній життєвій, та самостійно чи за допомогою групи знайти вірне рішення, відпрацювати алгоритм поведінки в тій чи іншій надзвичайній ситуації. Опанування алгоритмом дає дитині можливість при зустрічі з новою ситуацією вже самій обирати той тип поведінки, який дозволить їй захистити себе.
Хід кожного заняття – тренінгу визначається реакцією дітей, їх рівнем обізнаності. Постійним є лише коло питань, які пропонуються для вирішення.
Це можуть бути наступні питання:
– як вести себе, якщо заблукали на вулиці, в магазині, на вокзалі;
– як можна звернутися за допомогою до міліціонера, до перехожих;
– як позбавитися від спілкування з настирливим перехожим;
– як виконувати основні правила дорожнього руху для пішоходів;
– як вести себе, якщо порізав палець тощо.
Ігровий тренінг, спрямовуючи дітей на пошук виходу із кризової ситуації, сприяє розвитку їх пошукової активності. Однак не варто при цьому нехтувати негативним досвідом дітей, адже тільки проживаючи, відчуваючи негативні ситуації, людина стає більш обачливою.
Як свідчить практика, переваги ігрового тренінгу полягають ще й в тому, що він має психопрофілактичний ефект. Зустріч з ситуацією, яка може спричинити травму, навіть розповідь про неї викликає у дитини страх. Програвання ж ситуації дозволяє зняти його або зменшити напругу. У той же час при проведенні ігрового тренінгу з основ безпеки не можна ототожнювати гру з реальністю (якщо до квартири спробують залізти крадії, ти можеш вести себе так, як у цій грі). Даючи таку інструкцію, дорослий підсвідомо підтримує тривожні очікування дитини у той час, коли перед ним стоїть зовсім інше завдання – заспокоїти дитину, але при цьому ненав’язливо дати їй модель поведінки в небезпечній ситуації. Важливо також, щоб гра не нагадувала екзамен. Не варто зводити ситуації лише до запитання: «Як треба вчинити у такому випадку?» Не обов’язково вводити в гру елементи чарівної казки – це може відволікати дітей від основної мети.
Знання дитиною того, що можна, чого не можна робити і чому сприяють розвитку її життєвої компетентності, заохочують самостійність у різних видах діяльності з дорослими, зберігають почуття довіри до світу та оточуючих.

Міжнародний день рідної мови в Україні відзначають 21 рік поспіль. Це свято бере початок від трагічних подій 1952 року в Бангладеш. Суспільне поцікавилося історією цього свята та публікує ТОП-10 фактів про українську мову від волонтерського руху "Мова — ДНК нації".

Що це за свято
Міжнародний день рідної мови започаткували у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Однак початок цьому святу дали трагічні події. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) влада жорстоко придушила мітингувальників, які протестували проти заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови. З 1971 року, після проголошення незалежності Бангладеш, цей день відзначають в країні як день мучеників, які загинули за рідну мову. За пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

За даними цієї організації, сьогодні у світі існує близько 6 тисяч мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. Зокрема, лише в Європі під загрозою перебувають 30 мов, 13 із яких – на межі зникнення.
"Українці виборювали своє право говорити українською понад 350 років. І сьогодні відстоювати його має кожен громадянин, адже, як відомо, без мови рідної й народу рідного нема. Захищати і дедалі утверджувати українську мову як державну – наше спільне завдання
ТОП-10 цікавих фактів про українську мову
З цієї нагоди свята портал "Стожари" оприлюднив цікаві факти про українську мову від волонтерського руху "Мова — ДНК нації".

Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська — 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), потім — російська (62%). "До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11", — кажуть експерти.
В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких — кличний.
У 448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова "мед" і "страва". Це була перша згадка українських слів.
Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української до середини XIX століття була назва "руська мова".
В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру "П".
Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера "Ф".
Українська мова багата на синоніми. Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
Українська мова має велику кількість зменшувальних форм. Навіть слово "вороги" може звучати як"вороженьки".

Чому дитина ставить так багато запитань?
Запитання виникають у дитячій голові майже миттєво. Батьки ледь устигають «переварити» інформацію й щось відповісти невгамовному малюкові, як відразу чують інше, не менш хитромудре запитання. Вік «чомучки» у кожного малюка свій, але всі мами й тата практично однаково реагують на дитячі провокації. Вони розгублені й навіть можуть бути роздратовані. Деякі батьки всерйоз думають, що малюк намагається їх розлютити, ставлячи такі запитання, що заганяють їх у глухий кут. Насправді, непросто дитячою мовою пояснити, чому буває блискавка, чому кров червоного кольору, а в темній кімнаті не видно чорної кішки. Але навіть якщо дитина ставить запитання, але неуважно слухає відповідь, то це не означає, що їй не цікаво. Дитина поступово пізнає навколишній світ, намагаючись узгодити свої уявлення з новими враженнями й знаннями. Цей вік можна назвати «епохою великих відкриттів». І якщо дорослий лінується відповісти на дитяче запитання, відмахується від малюка як від настирливої мухи, існує небезпека втратити дитячу допитливість, що є двигуном розвитку.

Чому діти ябедничають?
У кожній групі дитячого садка або в кожному класі неодмінно знайдеться така дитина, яка розповідає дорослим про погану поведінку своїх же друзів. На що розраховують такі діти? По-перше, більшість ябед — це діти із заниженою самооцінкою, які будь що прагнуть привернути увагу і почути похвалу. І якщо дорослий поводиться неправильно, заохочує таку поведінку, то прагнення передати негативну інформацію вчителеві, вихователеві або батькові в дитини обов'язково закріпиться. Ябедничають і діти, яким дуже хотілося б стати лідерами, однак вони не розуміють, як це зробити. Головні ліки для ябеди, що дадуть змогу навчити дитину іншої поведінки, — це не заохочувати, а спокійно говорити: «Не слід розповідати мені про чужі погані вчинки. Я побачу все сам (сама). Недобре ябедничати, нехай уже краще діти самі розкажуть мені про те, що накоїли». Водночас потрібно обов'язково замислитися про те, як підвищити самооцінку дитини. Похвала, батьківська любов і увага допоможуть вам «вилікувати» чадо, і малюк припинить ябедничати.

Чим корисна полуниця?
Виявляється, корисними є не лише ягоди, але навіть її запах. Приблизно п'ятдесят ароматних речовин містяться в запасі полуниці. Цей аромат здатний поліпшувати настрій і дає змогу впоратися з депресією. Що ж стосується самої ягоди, то її іноді називають «аптечкою на щодня». Вона зміцнює імунітет, а за змістом вітаміну С поступається лише чорній смородині. Якщо дитина страждає на анемію, то полуниця допоможе з нею впоратися. Запашна ягода сприяє кровотворенню, показана проти захворювань нирок і печінки. Завдяки своїм антимікробним властивостям полуницю застосовують для лікування захворювань носа й горла. Пам'ятайте: у деяких дітей полуниця може спричинити алергійні реакції.

Чи корисні дітям перепелині яйця?

Жодний із продуктів не можна назвати панацеєю від усіх хвороб і глобальним засобом профілактики. І проте, існує така їжа, що може бути рекомендована практично всім дітям. Перепелині яйця саме і є таким продуктом. Насамперед, учені виявили їх важливу властивість — можливість впливати на зміцнення імунітету. Статистика свідчить, що вживання перепелиних яєць дає змогу знизити ризик захворювання ГРВ у дітей, які дуже часто хворіють, приблизно в п'ять разів. Медики називають яйця перепелиць «ампулами здоров'я». Розлади центральної нервової системи, зниження рівня гемоглобіну в крові, гіпертонія, астма, цукровий діабет — це не повний список діагнозів, за яких перепелині яйця добре включати в раціон. Цей продукт стимулює зростання і позитивно впливає на інтелектуальний розвиток дітей.
Перепелині яйця містять 27 мікроелементів, заліза й калію в них майже в п'ять разів більше, ніж у курячих яйцях. Шкаралупа перепелиних яєць за своїм складом наближається до складу кісток людину. А ще перепели, на відміну від курей, не хворіють на сальмонельоз.
Чи правда, що вівсянка корисна?

Так. Звісно, легенда про те, що всі англійці їдять у великих кількостях кашу на сніданок, — насправді перебільшення. Сучасні жителі Великої Британії охочіше снідають йогуртами або їдять мюслі з молоком. Але раніше така традиція існувала не лише в Англії, але й на Русі. Прадавні слов'яни вживали в їжу вівсяні киселі, що використовували як цілющий засіб для підвищення життєвих сил організму.
Овес містить джерело корисних речовин: різноманітні білки, марганець, селен і магній, калій і кальцій, залізо й безліч вітамінів. А ще у вівсяній крупі — рекордна кількість цинку й хрому. Уживання в їжу вівсяної каші нормалізує рівень цукру й холестерину в крові, виводить з організму надлишки рідини. Овес зміцнює нервову систему, допомагає позбутися депресій і нервових розладів, а також очищає організм від шлаків. Тому вівсяна каша повинна бути неодмінною складовою дитячого дієтичного харчування.

Чому дітям корисно їсти сир?

Мабуть сир – один із найдавніших кисломолочних продуктів людства. Наші пращури квасили свіже молоко кисломолочними бактеріями й відокремлювали сироватку від твердої частини. У такий спосіб із молока вилучали найкорисніші поживні речовини. Сир прийнято обов’язково включати в раціон дітей, вагітних жінок. хворих людей. Хімічний склад сиру досить різноманітний. Незамінні для людського організму амінокислоти, молочний цукор (або лактоза), залізо, кальцій, фосфор, ферменти, вітаміни, вуглекислота – це не повний перелік корисних складових цього унікального продукту. Сир містить дванадцять вітамінів. За вмістом білка і ступенем його засвоєння сир перевершує решту молочних продуктів. Якщо говорити про енергетичну цінність сиру, то вона коливається залежно від жирності – від 90 до 230 ккал у 100 грамах. Сир необхідний елемент у дитячому раціоні, тому що легко засвоюється, подобається дітям своїми смаковими властивостями, а також сприяє нормальному росту кісток і зубів, зміцненню волосся та нігтів.

Чи допомагає гіркий лак від гризіння нігтів?

Перш за все слід визначити, чому ваша дитина гризе нігті. Адже ця шкідлива звичка ніколи не виникає без причин. Вона може свідчити про те, що дитина занадто напружена, їй важко впоратися із надмірними навантаженнями, вона нервує з певної причини (наприклад, відповідаючи біля дошки або переглядаючи телевізор). Зауваження, окрики, удари по руках — батьки використовують багато засобів боротьби зі шкідливою звичкою, але найчастіше це не дає результату. Мами й тата вважають, що якщо намазати пальчики малюка гірчицею або натерти перцем, то, скуштувавши таке «частування», дитина більше не братиме руки до рота і не гризтиме нігті. Але ж ми знаємо, що шкідлива звичка — це прояв психологічного дискомфорту, і якщо ми не усунемо причину цього дискомфорту, то ця звичка може зникнути, але за якийсь час ми помітимо в дитини якусь нову. Наприклад, ваш малюк може почати вискубувати вії або роздряпувати ранки, травмувати шкіру навколо нігтів або кусати себе. Використання гіркого лаку має такий самий ефект, як і гірчиця. Дитина, швидше за все, більше не братиме пальчиків до рота. Але якщо проаналізувати причини такої дитячої поведінки, то значно ефективніше змінити неправильний режим дня, скоригувати навантаження, підвищити самооцінку, заборонити перегляд страшних фільмів і мультиків, спонукати дитину займатися спортом і проводити з нею більше часу.За статистикою, приблизно 10% населення планети гризе нігті. Але напевно ця цифра значно більша, адже не кожна людина готова зізнатися у своїй шкідливій звичці.

Як правильно варити манну кашу?
Можливо, хтось здивується, але багато дітей обожнюють манну кашу. І хоча про її поживні властивості існують різні думки, проте іноді можна порадувати малюків цією ніжною і смачною стравою. Однак приготування манної каші залежить від знання декількох секретів:

не слід варити таку кашу на воді, інакше вона не буде м`якою і ніжною;
щоб зварити манну кашу чудової консистенції, дотримуйте пропорцій: на половину літра рідини 3 столових ложки манної крупи;
5-7 хвилин – ідеальний час для варіння манної каші. А якщо, знявши каструльку з вогню, ви накриєте її кришкою і дасте постояти хвилин десять, то каша буде неперевершеною;
не забудьте додати в готову кашу ложечку варення.
Чому шкідливо примушувати дитину їсти?

Учені довели: якщо годувати дитину силоміць, це може спричиниш серйозні проблеми з органами травлення й щитовидною залозою. Діти, яких постійно примушували їсти, не випускали з-за столу, підвищували голос і загрожували покараннями, виростали агресивнішими, упертішими й плаксивішими, ніж їх однолітки, які їли те, що їм хочеться, і в тих кількостях, які самі вважали за потрібне.
Психологи вважають, що дитина, яку постійно примушували їсти, тобто робити так, як прагнуть дорослі, зростає несамостійною, вона не в змозі оцінити свої бажання, адже в житті за неї завжди все вирішують батьки.
Чи примушувати дитину їсти?
«Так, а як же!» — упевнено скажуть одні батьки. «Ні, що ви!» — не менш упевнено заперечать інші. Підходи до дитячого харчування, точніше ставлення до самого процесу приймання їжі, у різних родинах дуже різняться. Одні мами й тата буквально «стоять на вухах», розважаючи свою дитину, щоб упхнути хоча б ложечку, інші дотримуються принципу «зголодніє, сам попросить». Розповідати про те, як же правильно поводитися, буде неправильно, адже діти відрізняються своїм апетитом і саме отут слід шукати причину проблеми. На жаль, більшість батьків не розуміють, що якщо дитину змушувати їсти, вимагати від неї «з'їсти все до крихти», то нічого доброго із цього не вийде. Адже найчастіше малята погано їдять не з вередливості або бажання зробити наперекір мамі й татові. Просто дитячий організм не сприймає ту їжу, яку пропонують, або її кількість занадто велика. Тому доцільно дотримувати деяких правил у годуванні дітей:

Будь-яка їжа повинна виглядати привабливо й апетитно.
Намагайтеся годувати дитину різноманітно, але враховуйте її харчові уподобання. Адже дитячий організм здатен сам вибирати те, що йому потрібно.
Подавайте позитивний приклад. Якщо дитину годувати окремо від усієї родини, то як же вона побачить, що їжа — це задоволення й що тато або мама добре їдять?
Не розважайте дитину під час їжі, але пропонуйте змагання «Хто швидше й акуратніше поїсть».
Не затягуйте час обіду. На їжу виділяйте максимум двадцять хвилин.
Не сваріть дитину, якщо в неї відсутній апетит або вона не доїла.
З тарілки якого кольору краще ґодувати дитину, щоб вона добре їла?

Посуд теплих, яскравих кольорів посилює апетит. Пропонуйте дитині їжу на тарілках жовтого, червоного, жовтогарячого кольорів, і апетит обов'язково поліпшиться. А ось посуд синього й зеленого кольорів може знизити апетит.

Як швидко й без капризів вивчити з дитиною вірш?
Мабуть, усі мами й татусі стискаються із цією проблемою: ранок, дитина плаче, адже не в змозі запам`ятати віршик. Що ж, скористаймося старим, можна навіть сказати, давнім способом завчання. Ним успішно користувалися ще давні індуси для передавання своїх знань. Суть способу в тому, щоб починати з малого, повторювати й поступово додавати нову інформацію. Як це робити з дитячим віршем? Почніть разом із дитиною повторювати його за тиждень до потрібного терміну. Для початку скажіть, що читатимете вірш. Завдання «вивчити за будь – якої умови» не ставитимемо. Прочитайте вірш виразно. Запитайте в малюка, чи все йому зрозуміло. Розберіть незрозумілі слова й поясніть їх. Розгляньте ілюстрації, якщо вони є. Можете попросити дитину самостійно намалювати картинку до вірша. Тепер беремося власне до завчання. Прочитайте перший рядок і попросіть дитину повторити його. Щойно їй вдасться це без запинки, розпочинайте вивчення другого рядка. Тепер з`єднайте перший і другий рядки. Повторювати два рядки разом теж потрібно до безпроблемного відтворення. Уся хитрість полягає в тому, що робитимете це ви не відразу, а щодня потроху. тому процес завчання не видаватиметься дитині занадто нудним. Не забувайте хвалити дитину, адже навіть якщо їй не все вдається, ваша похвала допоможе подолати труднощі.

Як навчити дитину зав’язувати шнурки?

Погодьтеся, питання серйозне. Особливо якщо вже зроблено кілька спроб, але безрезультатно. Можна, звісно, утішатися думкою, що все саме собою вийде, але дещо згодом. Можна радіти винаходу липучок і гачків. Але все-таки рано або пізно доведеться визнати, що навичка зав'язувати шнурки не такий уже пошук, і дитина може опинитися в незручній ситуації через своє невміння.

Отже, не важливо, чи мав ваш малюк невдалий досвід, чи він робить першу спробу шнурування черевиків. Ось кілька простих порад і правил, що обов'язково допоможуть вам навчити дитину зав'язувати шнурки.
Не вчіть дитину зав'язувати шнурки наспіх. Ваше роздратування тільки зашкодить справі.
Коли ви показуєте дитині, як правильно шнурувати шнурки, станьте в нього за спиною або посадіть дитину на руки до себе спиною.
Доберіть такі черевики або кросівки, щоб шнурки легко просмикувалися в отвори.
Дитині буде простіше, якщо ви виберете досить товсті шнурки, які легко тримати в руках.
Хваліть малюка, навіть якщо в нього вийшло просмикнути шнурок лише в одну дірочку.
Можете тренуватися на іграх-шнурівках або татусевих черевиках — так дитині буде веселіше.
Розвивайте дрібну моторику дитини за допомогою ігор і вправ пальчикової гімнастики. Малювання, аплікація, ліплення, конструювання, бісероплетіння є чудовими тренажерами для пальчиків малюка.
Як навчити дитину складати іграшки на місце?

У кожному будинку, де є діти, виникає ось така проблема: іграшок багато, дитина грається, а після гри дорослим диводить збирати іграшки за своїм малюком. Досить часто батьки привчають дітей складати іграшки на місце досить суворо. Малюка змушують складати машинки й паровозики. а у відповідь отримують протест. Як же навчити дитину прибирати за собою?

Насамперед подбайте про те, щоб дитині було зручно збирати. Іграшки слід зберігати або в контейнерах, або на полицях. Малюк повинен мати можливість скласти іграшки в певне місце. У дитячій кімнаті не повинно бути забагато іграшок, інакше малюкові буде складно їх збирати.
Навчіть дитину правильно прибирати іграшки. Домовтеся, де зберігатимуться машинки, конструктор і т.ін. Малюкові знадобиться певний час, щоб запам'ятати й освоїтися, тому спочатку прибирайте разом.
Не прибирайте замість дитини. Діти дуже швидко звикають до того. що "мама все прибере". Дитина повинна чітко знати, що прибирання іграшок - її обов'язок.
Якщо малюк категорично відмовляється прибирати, перетворіть прибирання на гру. Можете змагатися, хто швидше наповнить свою коробку, або ж призначте символічний приз за те, що дитина встигне зібрати всі іграшки за певний проміжок часу.
Головне - не забувайте хвалити малюка, навіть якщо, на вашу думку, прибирання виконано недостатньо якісно.
Як зробити розчин для мильних бульок?

Існує чимало рецептів, як зробити розчин для мильних бульок у домашніх умовах. Наше завдання — дібрати такий склад, щоб бульбашки були досить великими (діаметром не менше ніж 10 см) і міцними, тобто не лопалися відразу після видування. Найпростіший рецепт: 2 частини подрібненого господарчого мила (бульки з туалетного мила занадто тендітні), 4 частини гліцерину (його можна придбати в аптеці), 1 частина цукрового сиропу й 8 частин води. Ретельно перемішайте розчин і видувайте бульки із задоволенням.

Як виготовити льодяники на паличці?

Зізнайтеся чесно, хто з дорослих не куштував у дитинстві льодяники на паличці? Навряд чи знайдеться багато таких мам і татусів. Півники і зайчики, зірочки й рибки на тонкій деревинці, обгорнені в прозорий і хрусткий целофан, були мрією більшості хлопчиків і дівчаток. Сьогодні в продажу є широкий асортимент цукерок, але іноді все-таки хочеться порадувати дитину саме домашніми солодощами.

Отже, вам знадобиться:
4 ст. л. цукру;
1 ст. л. води;
трохи оцту або одна крупинка лимонної кислоти.
Цукор потрібно варити з водою на повільному вогні до стану прозорості. Попередньо приготуйте форми для льодяників, змазавши їх маслом, щоб цукерки не прилипли. Вкладіть палички й залийте масу у форми. Карамель застигає дуже швидко.

Коли дитина починає розрізняти кольори?

Дитина, народившись, уміє розрізняти кольори. Найпершим малюк починає бачити жовтий колір, до якого потім приєднуються червоний і жовтогарячий. Потім розвивається сприйняття синього й зеленого кольорів, і, нарешті, приблизно у піврічному віці малюк починає сприймати фіолетовий колір. Зверніть увагу на кольори, що переважають у фарбуванні брязкалець і перших іграшок малюка. Саме жовтому, червоному й жовтогарячому кольорам віддають перевагу виробники дитячих іграшок, отримавши від психологів цю важливу інформацію.
Людське око здатне сприймати до десяти мільйонів різних колірних відтінків.
Телевізор і домашні завдання

Дослідження вчених довели: дітям не можна займатися декількома справами водночас, наприклад готувати домашнє завдання і переглядати телепрограми. Навіть якщо телевізор просто працює в приміщенні у фоновому режимі, діти все одно дуже відволікаються. Під час експерименту за 27 хвилин діти 127 разів поглядали на екран. Тобто приблизно один раз кожні 14 секунд вони відволікалися від виконання домашнього завдання. Опитування дітей і їхніх батьків довели: більше половини дітей готують домашнє завдання з увімкнутим телевізором.

Як захистити дитину від короткозорості?
Сьогодні дедалі менше людей можуть сказати, що бачать дуже добре. Проблеми із зором стосуються не тільки дорослих, але й дітей. Педіатри й офтальмологи наполягають на зменшенні навчальних навантажень, збалансованому харчуванні, багатому на вітаміни й мінерали. Американські вчені з університету Корнелла виявили, що ті діти, які більше часу проводять на вулиці, граючи в рухливі ігри, і менше за своїх однолітків сидять перед телевізором, мають вищі показники зору. Це пов'язано з тим, що на вулиці діти можуть бачити об'єкти не поблизу, а на різній відстані. Адже не даремно більшість вправ на тренування зору спрямовані на те, щоб переводити погляд із близького об'єкта на далекий.

Що таке «Методика Зайцева»?
Популярна методика навчання дошкільників читання й письма сьогодні відома багатьом мамам і татусям. Займатися можна починати навіть із дворічного віку. Навчання відбувається у вигляді веселої гри, і діти починають читати й писати значно раніше за своїх однолітків. Головна ідея методики – уявлення складу як елементарної частки мовлення. Для навчання використовують кубики й настінні таблиці, а також аудіофайли. Особливість методики також полягає в тому, щоб читати дитина навчилася через письмо.

Чи можна контролювати відвідування дитиною Інтернету?
Так, сьогодні в батьків з'явилася така можливість. І хоча деякі мами й тата вважають, що дитину не потрібно контролювати, що це порушує права людини, усе-таки більшість батьків одностайні в думці: контроль необхідний і корисний. У дитини ще недостатньо розвинений самоконтроль, щоб вийти з Інтернету в необхідний час. Крім того, діти часто відвідують зовсім «недитячі» сайти. Батьки не мають можливості контролювати процес через свою відсутність. Сьогодні в батьків з'явився помічник — досить проста програма, що дає змогу вчасно й без особливих проблем «вивести» з Інтернету дитину, яка занадто зацікавилася чимось. Ця нескладна програма дає змогу вимкнути комп'ютер строго в призначену годину. Крім того, операційна система дає можливість дорослим блокувати сайти за однією або декількома темами на вибір — «Насильство», «Ненормативна лексика», «Оголення тіла», «Секс».
Дослідження психологів довели: у 50% дітей, які переглядають агресивні, «злі» мультфільми, виявили високий рівень агресії. У дітей, які переглядали «добрі» мультики, цей показник виявився 26%.

Чому деякі діти бояться Діда Мороза?
Мабуть, у цьому немає нічого дивного. Це для дорослих Дід Мороз — просто переодягнений актор, який виконує свою роботу. Дитина сприймає цього незнайомця інакше. Вона бачить його лише раз на рік, і за рік забуває. Червоний ніс і щоки, довга густа борода, що прикриває половину обличчя, густі брови й гучний голос, яскраве вбрання можуть не порадувати, а налякати дитину. Якщо ви вирішили запросити Діда Мороза додому, майте на увазі, що малюк, який ледь навчився ходити, може негативно відреагувати на ваш сюрприз. Адже однорічні діти лякаються чужих людей, віддаючи перевагу спілкуванню з тими, хто постійно перебуває поруч, із близькими родичами. Якщо малюк уже відвідує дитячий садок і ви разом готуєтеся до новорічного ранку, то слід підготуватися до зустрічі з Дідом Морозом.
Почитайте казки, у яких Дід Мороз є добрим і веселим.
Намалюйте або розфарбуйте картинку, на якій зображено Діда Мороза.
Розкажіть малюкові про те, хто такий Дід Мороз, що він приносить дітям подарунки.
Якщо ви бачите, що дитина все одно боїться Діда Мороза, не наполягайте, щоб не травмувати дитячу психіку.
Ваша присутність на ранку може допомогти дитині подолати страх. Сядьте ближче до неї, щоб вона могла тримати вас за руку або навіть сісти на ручки.

Що робити, якщо дитина боїться води?
Не всі діти люблять воду. Деякі з них плачуть і відмовляються купатися у ванні, морі, річці. Причини такого страху можуть бути різними — від дуже простих до серйозних, дуже глибоких. Насамперед, з'ясуємо, чого робити в таких випадках не потрібно. Не слід кричати на дитину, намагаючись змусити її все-таки зайти у воду. Не можна кидати малюка у воду, намагаючись різко «перемогти» страх. Ви можете досягнути зворотного ефекту, надовго закріпивши страх у дитини. Якщо малюк зовсім малий і боїться купатися в домашній ванні, то, імовірно, його лякає великий простір і відчуття, що навколо тіла нічого немає. Так поводяться неспокійні діти, які потребують м'якого сповивання, щоб вони відчували межі свого тіла. Допомагає й присутність мами у ванній кімнаті. Спокійний мамин голос, дотики її рук, звук серцебиття зменшують тривогу малюка, і поступово він припиняє тривожитися й плакати в момент занурення у воду. Діти старшого віку відчувають страх, що не можуть пояснити. Вихід — запропонувати дитині викупатися, запитавши в неї, чи хоче вона, щоб ви були поряд із нею, або ж їй буде спокійніше з надувними іграшками. Якщо малюк категорично відмовляється, не наполягайте. Іноді страх води, купання легко минає, коли дитина починає відвідувати басейн. Там вона має можливість бачити інших дітей, які легко входять у воду, плавають, бризкаються й навіть пірнають. Тоді вона легше зможе впоратися зі своїм страхом.

Чому діти бояться лікарів?
Якщо дати коротку відповідь, то тому, що лікарів боїмося ми, дорослі. І ще тому, що рано чи пізно наші діти отримують власний досвід спілкування з лікарями, що може бути негативним. Уколи й щеплення, огляди й інші маніпуляції можуть бути для дитини не стільки хворобливими, скільки незрозумілими через їх незвичайність і вторгнення в дитяче тіло. Позбутися страху можна поступово, використовуючи, наприклад, прийом казко-терапії (придумати казку про те, як дівчинка або хлопчик перестали боятися лікарів). І батькам не зашкодить трішки попрацювати над своїми власними страхами, щоб не заражати дітей своєю тривогою, а підтримувати й підбадьорювати маленьких пацієнтів.

Про велосипед
Здавалося б, користь велосипеда для розвитку дитини є очевидною. Однак не всі батьки підтримують це дитяче захоплення. Дорослих лякає травмонебезпечність, вони посилаються на вік дитини, яка ще не вміє орієнтуватися в просторі. Спробуймо захистити велосипед. Отже, чим корисний велоспорт? Під час їзди на велосипеді тренується витривалість дитячого організму. Збільшується кількість вдихуваного повітря, активізується обмін речовин. Про це свідчить той факт, що малюк просить їсти після велосипедної прогулянки. Добре тренується вестибулярний апарат дитини, а також координація рухів. Зміцнюються м'язи ніг, м'язи всього тіла постійно задіяні. За даними лікарів, діти, які катаються на велосипеді, на 70% менше хворіють на простудні й інфекційні захворювання.

Чи потрібно вчити дитину грати в шахи?
«Шахи — щось більше, ніж просто гра. Це інтелектуальне заняття, у якому є певні художні властивості й багато елементів наукового. Для розумової роботи шахи означають те саме, що спорт — для фізичного вдосконалення: приємна вправа й розвиток окремих властивостей людської натури…» — сказав чемпіон світу з шахів Рауль Капабланка. Років тридцять-сорок тому ця гра була дуже популярною як поміж дорослих, так і поміж дітей. Сьогодні зустріти дитину, яка вміє грати в шахи, досить складно. Але саме шахи — чудова основа для інтелектуального розвитку дитини. Гра тренує зосередженість, розвиває вміння аналізувати ситуацію, передбачати події. Мислення, пам'ять і увага дитини завдяки грі в шахи розвиваються значно швидше. Особливо корисні шахові ігри тим дітям, яким складно постійно перебувати в занадто швидкому життєвому ритмі. Діти, які вчаться грати в шахи, мають високу навчальну мотивацію, вони більш посидючі, краще сприймають матеріал на уроках і мають прекрасну пам'ять. Партія, яку дитина може зіграти в тиші, сприяє не лише інтелектуальному розвитку, але й відпочинку, позбавленню напруження.

Навіщо дітям стрибати на скакалці?
Насправді, який сенс у цьому, на перший погляд, зовсім безглуздому занятті? Скакалка, загалом, предмет цікавий. Захоплює дітей на якийсь час, коштує недорого й займає зовсім небагато місця. Але насправді все значно серйозніше, ніж нам здається. Адже не даремно стрибки на скакалці — це складова обов'язкової розминки багатьох спортсменів і навіть космонавтів. Виявляється, десять хвилин стрибків на скакалці легко заміняють півторакілометровий забіг. Маєте намір порівнювати не з бігом, а з плаванням? Тоді це дорівнюватиме дванадцятьом хвилинам активного плавання. Або двом сетам гри в теніс.

Перш за все під час наближення грози краще утриматися від поїздок в ліс, поле або до водоймища.

Блискавка небезпечна тоді, коли за спалахом тут же лунає гуркіт грому, тобто грозова хмара знаходиться над вами і небезпека удару блискавки найбільш вірогідна.

Ваші дії перед грозою і під час її повинні бути наступними:

·не виходити з будинку, закрити вікна, двері і димарі, поклопотатися, щоб у приміщенні не було протягу, який може привернути кулеподібну блискавку, подалі триматися від електропроводки, антен, вікон, дверей;
·не топити піч, оскільки дим, що виходить з труби, має високу електропровідність;
·радіо і телевізори відключити від мережі, не користуватися електроприладами і телефоном (особливо важливо для сільської місцевості);
·при пошуку укриття віддайте перевагу житловому будинку або іншій споруді, захищеній блискавковідводом;
·якщо маєте при собі мобільний телефон, не забудьте негайно вимкнути;
·не знаходитися на підвищеннях і відкритих незахищених місцях, поблизу металевих або сітчастих огорож, заземлення блискавковідводу;
·на відкритому просторі краще присісти в суху яму чи траншею. Тіло повинно мати якнайменше точок дотику із землею, не можна лягати на землю, бо тим самим збільшується площа ураження розрядом;
·якщо гроза застала вас в лісі, необхідно сховатися на ділянці з низькорослими деревами. Не можна ховатися під високими деревами, особлива соснами, дубами тополями, краще знаходитися на відстані 30 м від окремого високого дерева. Зверніть увагу — чи немає поряд дерев, раніше уражених грозою, розщеплених. У такому разі краще триматися подалі від цього місця;
·вірогідність попадання блискавки в конкретне дерево прямо пропорційна його висоті;
·під час грози не можна знаходитися на воді і у води — купатися, ловити рибу, необхідно подалі відійти від берега;
·під час грози не займайтеся спортом на відкритому повітрі, не бігайте, оскільки вважається, що піт і швидкий рух “Притягує” блискавку;
·якщо ви застигнуті грозою на велосипеді або мотоциклі, припиніть рух і перечекайте грозу на відстані приблизно 30 м від них;
·якщо гроза застала вас в автомобілі, не потрібно його покидати, необхідно закрити вікна і опустити автомобільну антену, рухатися під час грози на автомобілі не рекомендується;
·якщо біля вас виникне кулеподібна блискавка, по можливості зберігайте спокій і не рухайтеся, не потрібно наближатися до неї, торкатися її чим-небудь, оскільки може відбутися вибух, не слід тікати від неї.

Поради батькам

Літо прийшло! З ним ми пов’язуємо свої мрії про відпочинок, про виїзд на природу. Особливо хочеться порадува¬ти літнім відпочинком дітей. Прагнення батьків оздоровити своїх дітей — ма¬буть, сьогодні єдина сила, яка здатна це реалізувати.
Отже, літнє оздоровлення дітей — справа батьків.
Шановні, татусі та мами, даємо вам де¬які поради щодо організації ігрової діяльності з малечею.
Виберіть найцікавіше з того, що ми вам пропонуємо, і ваша дитина отримає вели¬ку користь.
Влітку сім’ї часто бувають «на при¬роді». Природа буває різною. Наприк¬лад, дача — це справжня природа.
«Пікнік» — от як це називається, коли вся родина на природу їде. Збираються на цю поїздку всі дружньо. Діти іграш¬ки збирають, тато — спортивне й похідне спорядження, а мама — великий рюкзак з продуктами.
Отже, виїжджаючи на дачу, викорис¬тайте час з користю.
На природі можна навчити:
• самостійності;
• нічого не боятися;
• плавати, бігати, стрибати;
• багаття розпалювати (тих дітей, що доросліші)-,
• розширювати знання про рослин, тварин, природні явища;
• отримувати емоційне задоволення.
Найчастіше на пікніку збираються
різновікові компанії. Тому нехай у вас у запасі буде декілька таких ігор, які всім цікаві і зрозумілі.
«Весела естафета»
Етап перший.
Мами й тата виборюють дистанцію і показують дітям спосіб пересування. Способів безліч: як пінгвін, як конячка, задки, боком, рачки, верхом на паличці, стрибаючи з м’ячиком, затиснутим між колінами.
Етап другий.
Дорослий тримає дитину за ноги, а вона виборює дистанцію на руках.
Етап третій.
Вибороти дистанцію з шишкою на голові (або яким-небудь іншим предметом).
Етап четвертий.
У цьому конкурсі беруть участь всі члени родини: тато, мама і дитина. Мама з татом зчіплюють руки так, щоб вийшов «стілець». На цей «стілець» всідається малюк і змагання розпо¬чинаються.
Кожна родина добігає до домовлено¬го дерева, оббігає його і повертається.
Якщо ви в сосновому лісі, то можна вибирати ігри з шишками.
«У кого більше шишок?»
Зібрати шишки. У кого більше, той і переможець.
«Влучний стрілець»
Відзначте лінію, від якої буде вести¬ся стрільба. Поставте на невеликій відстані відро або капелюх, і нехай діти вправляються в метанні, закидаючи туди шишки.
«Скільки шишок, відгадай»
Побігали, пострибали, тепер час відпочити, посидіти біля багаття і погра¬ти в спокійні ігри.
Покладіть кілька шишок у непрозорий пакет або мішечок і запропонуйте маля¬там відгадати, скільки їх там, підказую¬чи словами «більше» та «менше».
Не забудьте взяти з собою м'яч!
В які ігри можна грати із м’ячем?
Волейбол, футбол, баскетбол... А ще?
«Швидкий м'яч»
Усі великі та маленькі гравці стають у коло і починають передавати по колу м’яч. Поступово темп гри зростає.
Якщо хто-небудь із гравців м’яч упус¬тив, він залишає гру і виходить з кола. Виграє той, хто залишився останнім.
«Дожени»
Всі гравці стають у коло. Два, які сто¬ять один навпроти одного, тримають у руках по м’ячу.
За командою гравці починають пере¬давати м’яч по колу в одному напрямку, намагаючись, щоб один м’яч наздогнав інший. Той, у кого виявиться два м’ячі, отримує штрафний бал.
Біля багаття
Діти з задоволенням допоможуть та¬там розпалити багаття.
Попросіть їх зібрати хмиз і дрова. По¬кажіть, як правильно розпалювати багаття.
Тут можна співати улюблені пісні, відгадувати загадки або грати в ігри зі словами.
«Зіпсований телефон»
Одна дитина придумує слово і гово¬рить його на вухо сусідові, той передає почуте наступному гравцеві. Коли слово
«обійде» коло, останній гравець пови¬нен його назвати вголос.
«Асоціації» .
«Асоціації» — для старших дітей.
Поясніть їм, що таке асоціації.
Наприклад, коли ми говоримо «зи¬ма», то відразу згадуємо сніг. І так далі. Перший гравець вимовляє слово, а нас¬тупний швидко говорить далі.
Скажімо «Слон — Африка», «Африка — Мавпа», «Мавпа — Зоопарк», «Зоопарк — Крокодил», Крокодил — Чебурашка».
Так від гравця до гравця слово буде трансформуватися.
На пляжі
Це ігри з водою та піском. Найблагодатніша пора для цих ігор — літо. З піском так цікаво гратися!
Кожен малюк з задоволенням будує, пересипає, ліпить. Дитина, якій 1,5—2 роки, ще не може по-справжньому ліпи¬ти пасочки, тому сідайте в пісок — і ліпіть самі. Малюк буде бачити, як до¬рослі це роблять, і намагатиметься наслідувати.
Покажіть маляті: ось сухий пісок, ось — мокрий. Сухий можна пересипати, а з мокрого робити будівлі.
На прогулянку беріть кілька відер різного розміру. Розповідайте маляті: «У велике відро поміститься багато піску, а в маленьке — мало».
Отже, чим зайнятися на піщаному березі?
Можна, наприклад:
• «закопувати» один одного в теплий пісок;
• ходити босоніж;
• будувати з вологого піску палаци і вежі;
• рити колодязі, тунелі;
• прокладати дороги для іграшкових автомобілів;
• робити пасочки і прикрашати їх;
• «варити суп» у відрі;
• разом з батьками робити піщані фігури;
• малювати пальцями або паличкою на вологому піску.
Пляж — це не тільки пісок, але ще й вода. Річка або море, озеро або басейн.
Перш, ніж ви прочитаєте про ігри у воді, згадайте правила.
1. Увага! Увага! Не залишайте дітей у воді без нагляду!
2. Надувні іграшки і приладдя для плавання розраховані тільки на те, що дорослий перебуває поруч з дитиною.
3. Стежте, щоб малюк не перегрівся на сонці.
4. Не забувайте напувати дітлахів водою, тому що на пляжі буває дуже спекотно.
Сьогодні є безліч плавальних присто¬сувань для дітей.
Це надувні ходунки, нарукавники, ласти, жилети.
«Водний забіг»
Бігати у воді дуже непросто.
Грати краще на такій глибині, щоб во¬да була тільки до щиколотки. Зазда-легідь перевірте, щоб на дні не було камінців.
«Змагання крокодильчиків»
Всі діти стають крокодилчиками, вони ходять руками по дну на мілководді (обов’язково під наглядом дорослих), наздоганяючи один одного.
«Щучки та карасики»
Мама або тато будуть щучкою, а діти — карасиками. Для рибок-малят
намалюйте на пляжі будиночки-кружечки.
Карасики весело граються на прос¬торі і тут з’являється «щучка». Рибки біжать з води до своїх будиночків.
Для ігор з водою можна використати гумові надувні басейни, поліетиленові ванни й тазики, поміщати в них плава¬ючі іграшки, пляшечки, баночки.
Зробіть з дітьми кораблики, нехай гу¬мові ляльки «вчаться» плавати, а каче-нята живуть на пісочній фермі біля «ставка» — вкопаного в землю тазика.
Якщо дитина залишилася в місті?
Як зробити, щоб дитина цікаво прове¬ла літо?
Нехай у неї завжди під рукою будуть різні фарби, фломастери, олівці, плас-тилін і глина.
Яскраві, соковиті фарби на малюнках говоритимуть про те, що з дитиною все добре.
Відвідайте з малюком всі музеї вашо¬го міста.
Бувайте більше на свіжому повітрі. Познайомте дитину з комахами. Особ-ливості поведінки комах, незвичне заба¬рвлення, способи польоту викликають великий інтерес у дітей. Спостереження за комахами сприяє розумінню дітьми взаємозв’язків живої і неживої природи і дбайливого ставлення до неї.
Читайте дітям вірші, оповідання, каз¬ки, загадуйте загадки.
Відпочити зі своєю дитиною — це чу¬дова можливість побути з нею наодинці, подивитися на неї іншими очима, по¬радіти тому, як вона виросла і як бага¬то її цікавить.

Ось і настало літо,
Нині перший день!
Потрібне свято подарувало,
Свято всіх дітей.
Нехай воно буде світлим, яскравим,
Повним чарівності.
Нехай від щастя і подарунків
Світяться очі.
Дитячий сміх не замовкає,
По країні дзвенить.
Виконує всі бажання
І добром манить!

У перший літній день в Україні, як і у всьому світі, відзначають добре і радісне свято – День захисту дітей. Діти – наш найдорожчий скарб, наша радість і наше майбутнє. Дуже хочеться, щоб діти в усьому світі, щохвилини, щодня були радісними та щасливими. Адже дитинство – це пора сподівань та здійснення мрій.

Немає більшого щастя у світі, аніж посмішки дитини. Піклування про підростаюче покоління, його майбутнє – головний обов’язок батьків, суспільства та держави. Врешті-решт, саме для цього всі ми живемо та працюємо.
Зігріваючи теплом і любов’ю кожне дитяче серце, об’єднуючи зусилля заради майбутнього – ми виховуємо достойних українців, які неодмінно стануть гордістю держави. Діти – наше майбутнє, а значить – майбутнє України. І саме від нас, дорослих, залежить, яким буде становлення маленької людини та як складеться її доля.

Уже традиційно 1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей – «International Day for Protection of Children» ‒ прекрасне свято радості та надії. Саме в дітях продовження роду людського й здійснення своїх мрій і сподівань на краще. Дорослі прагнуть, щоб діти зросли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край.
Міжнародний день захисту дітей – це одне з найстаріших міжнародних свят. За однією із версій, у 1925 році Генеральний консул Китаю в Сан-Франциско зібрав групу китайських дітей-сиріт і влаштував для них святкування Дуань-у Цзе (Фестиваль човнів-драконів), яке якраз припала на 1-ше червня. Завдяки щасливому випадку цей день збігся із часом проведення «дитячої» конференції в Женеві.
Рішення про відзначення Міжнародного дня захисту дітей саме першого червня прийняла Міжнародна демократична федерація жінок у листопаді 1949 року. Перший Міжнародний день захисту дітей було відзначено ще в 1950 році. ООН підтримала ініціативу федерації та оголосила захист прав, здоров'я і життя дитини одним із пріоритетів у своїй діяльності.
У Міжнародного дня дітей є свій офіційний символ – прапор. На зеленому полотні, який символізує зростання та гармонію, навколо знаку Землі розміщені фігурки ‒ червона, жовта, синя, біла і чорна. Ці людські фігурки символізують різноманітність і терпимість. Знак Землі, розміщений в центрі, ‒ це символ нашого загального дому.
В Україні цей день відзначається із 1998 року. У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов'язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпечувати їй повноцінне дозвілля й відпочинок та сприяти наданню для цього відповідних можливостей.

Кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися й навчатися для кращого майбутнього. І сьогодні – це не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, прагнути, щоб усі діти росли щасливими і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни.

День вишиванки. Це великий день,

Бо люди згадують сім’ю, родину.

Як шила мати і вела пісень,

Сорочку гарну вишивала сину.

Лягав собі узор на полотні,

А мати шила і думки вплітала.

Так долю вишивала день при дні,

Щоб добра доля сина не минала.

А як же вишивала рушники

І дарувала дітям на дорогу…

Щоб діти подолали всі шляхи

Й верталися до рідного порогу.

В тих вишиванках думи і пісні,

Про щастя мрії, туга за синами,

Тривога вічна, гарні дні ясні,

До Бога звернення — молитва мами.

Історія вишиванки, техніка та способи її виконання є всесвітньо відомим видом мистецтва та художньою творчістю нашого народу. Це було і залишається ґрунтом для спілкування різних поколінь. Невичерпне джерело пізнання історії, звідки походять витоки мистецтва. Наші предки залишили нам у спадок величезне багатство, і ми забов'язані не тільки не втратити ці безціні скарби, а й примножити їх кількість та передати у спадок нашим нащадкам.

Яскраві візерунки, що стеляться оксамитовим килимом барвистих трав і квітів, з яких нам посміхаються жар-птиці та вигадливі півні – все це створює неповторний, самобутній народний скарб українського народу – вишиванку. Коли саме історія вишиванки бере початок, достовірно не відомо. Її виникнення та розвиток відбувались поступово, вбираючи в себе різноманітні елементи візерунків, орнаментів, які символізували світосприйняття та вірування наших предків. Особливе шанобливе ставлення нашими предками до вишиванки пояснювалось не лише тим, що вона відрізнялась неймовірною красою, а й тим, що вона була оберегом людини, яка захищала від нечистої сили та бід.

Вишиванка зроблена руками люблячої матері або дівчини, наділяла неймовірним приливом бадьорості та енергії. Не дарма, перед весіллям, наречена повинна була вишити сорочки своєму коханому та майбутнім батькам. Хоча весільна сорочка і надягалась лише раз в житті, але береглася вона до останніх днів. Історія вишивки та її розвитку зберігає в собі ознаки та особливості різних епох, що є важливим джерелом вивчення соціальної структури населення, його етнічної історії та естетичних поглядів та уявлень.

Орнаменти, візерунки, гама кольорів суттєво відрізнялись локально. Для кожного регіону України були характерні свої певні особливості вишивання сорочок. Відповідно з історією вишиванки, на західній частині країни вишивки робились вовняними нитками у поєднанні із згущеними стібками. Використовувались також різноманітні візерунки, майстрині не боялись експериментувати та нагромаджувати кольорами. Окрім звичайних рослинних та геометричних орнаментів, вишивали гладдю або дрібним хрестиком бісером, золотими чи срібними нитками, шовком - зооморфні малюнки.

Сьогодні, спостерігається велика зацікавленість суспільства до фольклорних традицій, музики, серед яких особливу увагу приділяють історії вишиванки, способам її виготовлення тощо. Людська індивідуальність шукає шляхів творчого самовираження, а що, як не художній геній народу, дає для цього невичерпну кількість можливостей. Вишивання є найвідомішим та найулюбленішим видом прикладного мистецтва, який з давніх давен використовувався для прикрашання одягу, а саме чоловічих та жіночих сорочок, суконь, фартухів, також речей побутового вжитку – серветок, рушників, скатертин тощо. Вишиванка є символом українського народу. Де б ви не знаходились, побачивши вишиту сорочку, на згадку приходить лише одна думка – щедра, родюча українська земля, та неймовірно багатий душею та творчістю український народ.

Цікаві факти: найбільше число медсестер в Фінляндії - на 100 000 осіб припадає 2162 медсестри. Для порівняння, на Гаїті на 100 000 осіб припадає 5 медсестер.
12 травня відзначається Всесвітній день медичної сестри. Хоча фактично святу вже більше ста років, офіційно воно було засновано тільки в 1971 році.
День медичної сестри відзначається з моменту об’єднання сестер милосердя з 141 країни в професійну громадську організацію - міжнародну раду медичних сестер.
Вперше служба сестер милосердя була організована під час Кримської війни англійкою Флоренс Найнтінгейл (12.05.1820 - 13.8.1910). Всесвітній день медичних сестер за рішенням Міжнародної організації Червоного хреста є саме в її честь, в день її народження - 12 травня. Тоді й сформувався стійкий стереотип: медсестра - це санітарка, яка виносить з поля бою поранених або стоїть біля операційного столу.

ІСТОРІЯ ТРАДИЦІ СВЯТА ДНЯ МАТЕРІ
День матері у всьому світі відзначають вже кілька століть. Ще в середньовічній Англії ввели «материнську неділю» — тоді раз на рік діти, що живуть далеко від батьків, відвідували свою матір, де б та не перебувала.
У США історія цього свята почалася з пропозиції американки Анни Джервіс, яка рано втратила матір. Жінка завалила проханнями присвятити один день у році вшануванню матерів всі державні структури, сенат, писала листи видатним особистостям. І її почули. У 1910 в штаті Вірджинія День матері став офіційним святом, а вже в 1914 році президент США Вудро Вільсон затвердив другу неділю травня національним святом — Днем матері.
Сьогодні це свято визнане в 85 країнах світу і має статус міжнародного.
В Україні, відповідно до Наказу Президента України, цей день відзначається з 1999 року, тобто вже 21 рік поспіль.
Багатьом День матері нагадує 8 Березня, адже вітають всіх жінок, які є мамами, а це і бабусі, і тітки, і подруги, і навіть колеги. Прийнято в цей день дарувати жінкам букет улюблених квітів. Маленькі дітки готують для матусь подарунки своїми руками, наприклад листівки чи інші аплікації. Дорослі діти намагаються подарувати рідній людині якщо не подарунок, то хоча б кілька хвилин уваги.
В багатьох країнах світу з нагоди святкування Дня матері організовують сімейні вечері або спільно відвідують ранкове богослужіння. У США прийнято готувати в цей день для своєї мами сніданок. Крім того, в Америці і Австралії в День матері приколюють на одяг брошку у вигляді гвоздики. Колір квітки залежить від того, чи жива мама: червоний означає, що людина шанує живу матір, білий – ненька вже пішла з життя. Дарують гвоздики своїм мамам і японці, а у Росії символом дня вважають незабудку, в Австралії хризантему.
У деяких країнах є традиції дарувати жінці «материну каблучку» – це дорога ювелірна прикраса з дорогоцінним камінням. Цікаво, що каменів в каблучці має бути стільки, скільки у жінки дітей.
В Європі в День матері прийнято вручати державні нагороди, наприклад, у Фінляндії жінки отримують Орден білої троянди. А в Україні на державному рівні виділяють матерів-героїнь.
Найдобріша, найкраща матусю рідненька!
В цей день ми вклоняємось дуже низенько.
За сонечко ясне, за серце прекрасне,
За те, що добром зігріваєте нас,
За те, що в щасливу і скрутну хвилину
Ми можемо всі прихилитись до вас.
Хай вас обминають невдачі та грози,
Нехай лиш від сміху з'являються сльози,
Міцного здоров'я з роси і води,
Бадьорість та настрій хай будуть завжди!

«Ніхто не забутий, ніщо не забуте»
Здесь лежат ленинградцы.

Здесь горожане — мужчины, женщины, дети.

Рядом с ними солдаты-красноармейцы.

Всею жизнью своею

Они защищали тебя, Ленинград.

Колыбель революции.

Их имён благородных мы

здесь перечислить не сможем.

Так их много под вечной охраной гранита

Но знай, внимающий этим камням,

НИКТО НЕ ЗАБЫТ И НИЧТО НЕ ЗАБЫТО.

Ольга Берггольц,

Піскарьовський меморіал у

Санкт-Петербурзі, 1959 рік

Суть міфу

Фраза «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» — головний пропагандистський девіз радянського повоєнного часу, заклик-клятва, що стосується увічнення пам’яті громадян СРСР, які загинули у роки «Великої Вітчизняної війни». Вперше була вжита у вірші Ольги Берггольц у 1959 році. Його написано для меморіальної стели на Піскарьовському кладовищі, де поховані жертви блокади Ленінграда.

Факти стисло

Перелік жертв війни, яких вшановували в СРСР, був далеко не повним. Серед «забутих»: військовополонені, інваліди війни, жертви Голокосту, остарбайтери, учасники так званих «прикордонних конфліктів». Останні — через невизнання в СРСР низки подій до 22 червня 1941 року. Так само «забули» поразки 1941 — початку 1942 років. Навіть радянські святині — могили радянських військовослужбовців — потерпали від недбалого ставлення: відбувалися укрупнення, перенесення могил, втрачалися імена воїнів.

Факти докладніше

«Велика Вітчизняна війна радянського народу проти німецько-фашистських загарбників» стала головним міфом Радянського Союзу у повоєнний час. Цей образ війни постав виключно як героїчний подвиг «радянського народу» на чолі з керівною партією. Проте вислів «Ніхто не забутий, ніщо не забуте!» був черговим пропагандистським гаслом. Поза увагою офіційної пам’яті лишилося багато фактів та «незручних» жертв.

Ще під час війни радянське керівництво розпочало процес увічнення пам’яті її героїв та пам’ятних подій. В Україні невдовзі після вигнання нацистів з Києва поховали генералів-оборонців столиці: Кирпоноса, Потапова, Тупикова. У 1957 році їх перепоховали в Парку Слави. Його спроектували як місце вшанування героїв «Великої Вітчизняної війни» з Вічним вогнем і Могилою невідомого солдата.

Протягом 1943—1944 років ЦК КПУ склав масштабний план спорудження монументів визволителям. Не все заплановане стало реальністю. Проте вже до 1 жовтня 1947 року в Українській РСР впорядкували 31 688 братських і 64 670 окремих могил радянських воїнів, встановили 2 613 пам’ятників, 9 861 надгробків, 52 549 могильних знаків.

Здавалося б, «ніхто не забутий, ніщо не забуте». Проте дослідники відзначають недбале ставлення до військових поховань. Наприкінці 1950-х років проводилася кампанія з укрупнення таких могил. Їх переносили, прізвища загиблих втрачали.

Не знайшлося у переможній версії війни місця для радянських військовополонених. Різні дослідники називають їхню кількість від 4,5 мільйонів до 5 мільйонів 750 тисяч. Німці знищили щонайменше півмільйона радянських військовополонених. Від голоду, нелюдських умов утримання та транспортування загинуло ще близько 2,6 мільйони бранців.

Велика частина із мобілізованих під час цієї війни лишилися каліками. Після перемоги вони перебивалися випадковими підробітками та жебрацтвом. Усі ці люди були «непристойним фоном» для країни-переможниці. У 1949 році у місцях, віддалених від центральних міст, радянська влада організувала будинки інвалідів. Поміщали туди колишніх фронтовиків переважно насильно. Утримували їх як ув’язнених. Офіційно влада про них не згадувала.

Ведучи відлік війни від 22 червня 1941 року, Радянський Союз відмежувався від ряду подій, які не вписувалися у загальний героїчний канон. Битву на Халхин-Голі, «Золотий вересень» 1939 року, Радянсько-фінську війну, окупацію Західної України та Бессарабії, країн Балтії назвали «прикордонними конфліктами». Їхні учасники «випали» з пільгової категорії «ветерани Великої Вітчизняної війни» та вважалися «учасниками прикордонного конфлікту».

Пам’ятник на Піскарьовському меморіальному цвинтарі в Санкт-Петербурзі, де викарбувано слова Ольги Берггольц
Радянська пропаганда «забула» про низку поразок 1941 — початку 1942 років. Для катастрофи 1941 року радянські історики знайшли евфемізм «період тимчасових невдач». Їх пояснювали «віроломністю німецького нападу» та кількісною перевагою ворога.

Замовчувався також національний склад як партизанських з’єднань, так і частин Червоної армії. Усе це підмінялося міфом про «дружбу народів СРСР як один зі складників перемоги». Поза увагою лишилися проблеми міжнаціональних відносин та національних меншин у роки війни.

Такими «табу» стали депортації кримських татар і німців України, українсько-польський конфлікт, а також трагедія Голокосту. Заборона/витіснення пам’яті про катастрофу єврейства відбулося через небажання радянської влади розцінювати євреїв як найбільшу жертву нацистської окупації. Численні поховання євреїв, місця їхніх масових страт на території України назвали могилами «мирних радянських громадян — жертв гітлерівського окупаційного режиму». Лише за часів перебудови про єврейські жертви почали говорити на повен голос. Непопулярною темою була й окупація України, проблема остарбайтерів, а також український визвольний рух, який боровся як з нацистами, так і з комуністами.

Окрім усього, радянська влада ще й не дуже прагнула встановлювати точну кількість жертв війни. Відразу по закінченню війни Радянський Союз заявив про 7 мільйонів втрат. Проте пізніше експлуатувалася цифра 20 мільйонів. Перед розпадом СРСР кількість жертв «зросла» до 27 мільйонів загиблих. Точна кількість загиблих не встановлена й донині. Системного обліку втрат не вели навіть серед військових. Величезна кількість загиблих досі лежить у старих окопах непохованими.

Небезпека на воді: як вберегти малюка
Якщо ви хочете, щоб ваш відпочинок біля водойм і озер приносив тільки користь і позитивні емоції, необхідно знати правила поведінки на воді для дітей влітку і обов’язково провести з ним профілактичну бесіду. Слід розповісти їм, до яких наслідків можуть призвести непослуху дорослих і неуважність.

В першу чергу дітей слід попередити, що:

• купатися у водоймах закритого типу, де немає облаштованих пляжів та рятувальників, заборонено;
• наближатися близько до води і заходити до неї можна тільки під наглядом дорослих;
• в тих місцях, де поблизу знаходиться вивіска про заборону купання, купатися не варто, так як це може призвести до сумних наслідків;
• запливати за буйки, навіть якщо дорослі знаходяться поблизу, не потрібно;
• слід бути обережним у воді і не плавати на глибині понад росту дитини;
• у малознайомих місцях пірнати також суворо забороняється, так як це може привести до травм.
Правила поведінки на воді для дітей створені не просто так, і про це повинен знати кожен малюк і його батько. Їх дотримання – це запорука здорового і безпечного відпочинку. Безпека на воді для дітей повинна в першу чергу створюватися саме батьками, так як тільки вони несуть повну відповідальність за здоров’я і життя їхньої дитини.

Що повинні знати батьки про купанні дитини
Не тільки дитина повинен знати правила безпечної поведінки на воді для дітей. Кожен дорослий також повинен бути ознайомлений з ними і не допускати до водойм малюка в разі:

• підвищеної температури у дитини;
• на шкірних покривах дитини спостерігається алергічна висипка, гнійничкові освіти, відкриті рани (в даному випадку купання може спровокувати проникнення інфекції в організм);
• дитина щільно поїв (після трапези повинно пройти мінімум півгодини).
Крім того, пам’ятка поведінки на воді для дітей також включає безпечний час перебування на водоймах. Якщо вода тепла, то можна купатися близько 30 хвилин, не більше, якщо прохолодна – 5-7 хвилин. Це допоможе уникнути переохолодження тіла та можливих наслідків цього.

Відпочинок біля водойм та озер – це не тільки користь, але і велика небезпека. Тому безпека дітей на воді в літній період повинна дотримуватися як ніколи.

Які ще існують правила поведінки на воді для дітей
Кожен батько повинен забезпечити безпеку на воді для дітей. Тому він повинен заздалегідь поінформувати їх про те, що не можна:

С 1 мая все пенсионеры Украины с больным сердцем, должны выписать...
Картошка растет как бешеная! Собираю ведро с куста! Перед посадкой в каждую ямку...
• стрибати у воду з вишок та інших будь-яких підвищень;
• спонтанно пірнати і хапати за руки і ноги, так як це може призвести до нещасного випадку і нанесення численних травм ныряющему жартівникові;
• плавати на плавзасобах у разі їх пошкодження, наявності шторму і хвиль, при сильному вітрі і дощі;
• купатися в спекотні дні без головних уборів, це може призвести до сонячного удару.
Обговорювати правила безпеки на воді для дітей з дитиною необхідно заздалегідь – за 1-2 дні до відвідин водойми, а не під час відправлення. Так як дитина, вирушаючи купатися на річку, як правило, знаходиться в сильному емоційному збудженні і може не запам’ятати всю необхідну інформацію.

Дитина наковтався води – що робити?
У випадку якщо ви поінформували своєї дитини про правила безпеки на воді для дітей, але він знехтував ними і під час ігор наковтався води багато, його слід спочатку заспокоїти, винести з води, дати трохи часу йому, що він відкашлявся гарненько, а після обов’язково потрібно дати теплої води (наприклад, чай).

Не можна в цей момент сварити дитину і починати заново розповідати про техніку безпеки на воді для дітей, так як це може викликати у нього сильне хвилювання, яке в свою чергу може стати причиною психологічного розладу. Наприклад, у малюка може розвинутися страх перед водою.

Правила поведінки на воді для дітей – пам’ятка для дорослих. Вони також повинні їх дотримуватися. По-перше, це необхідно для того, щоб не показувати поганий приклад дітям, по-друге, щоб зберегти своє здоров’я і життя.

Всесвітній день Сонця

Температура на нашій планеті коливається приблизно від -50° до + 50°. Земля віддалена від Сонця рівно настільки, на скільки необхідно, що б Сонце належним чином обігрівало нас. Ні більше, ні менше! Якби відстань від землі до Сонця скоротилося на 5%, то Земля стала б непридатна для життя. А якби ця відстань збільшилася всього на 1%, то наша планета б захолонула.
Сонце – найближча до Землі зірка, всі інші перебувають від нас незмірно далі. Наприклад, найближча до нас зірка Проксіма із системи a Центавра в 2500 разів далі Сонця.
Для Землі Сонце – могутнє джерело космічної енергії. Воно дає світло й тепло, необхідні для рослинного і тваринного світу, і формує найважливіші властивості атмосфери Землі.
В цілому Сонце визначає екологію планети. Без нього не було б і повітря, необхідного для життя: воно перетворився б на рідкий азотний океан навколо завмерлих вод і обледенілої суші. Для нас, землян, найважливіша властивість Сонця в тому, що біля нього виникла наша планета і на ній з’явилося життя. Завдяки сонячному світлу, що падає на сітківку наших очей, в організмі утворюється натуральний антидепресант – мелатонін, який забезпечує нам повноцінний сон. Не секрет, що сонячне світло виробляє ще й гормон щастя, тому не полінуйтеся погуляти в сонячний день.
Сонце, вітер, морські хвилі і біомаса є енергетичною сировиною, яка постійно оточує нас і яку легко використовувати. Її не треба видобувати з землі. Вона не призводить до утворення радіоактивних відходів, а токсичних не дає зовсім. Це відновлювальна енергія.
Щоб привернути увагу до можливостей використання поновлюваних джерел енергії європейське відділення Міжнародного товариства сонячної енергії (МОСЕ) (ISES-Europe), починаючи з 1994 р., на добровільній основі організовує щорічний День Сонця.
Ентузіасти і професіонали, громадські організації та фірми по всій Європі організовують різного роду заходи, пов’язані з демонстрацією можливостей сонячної енергетики.
Цікаво те, що Бог створив Сонце і Місяць з однаковими кутовими розмірами і зробив їх найбільшими небесними об’єктами (з точки зору їх видимості з Землі). Сонце знаходиться від Землі на відстані, яке в 400 разів перевищує відстань від Землі до Місяця. Вражає те, що сонячна куля за розмірами в 400 разів більше Місяця. Але візуально Сонце і Місяць мають однакові розміри і займають однаковий простір в небі, діаметр же Сонця в сотні разів перевищує діаметр Землі і якби воно було порожнім всередині, то могло б вмістити в себе більше 1 мільйона Земель.

У цьому році МОП у Всесвітній день охорони праці робить акцент на проблемі насильства у сфері праці. Дослівно девіз Дня охорони праці 2020 звучить так: «Насильство і домагання у сфері праці» (Violence and Harassment in the World of Work).
У рамках кампанії до Всесвітнього дня охорони праці – 2020 організація планує підготувати глобальний звіт, у якому розповість, як саме за допомогою комплексних заходів з охорони праці на національному та локальному рівнях можна викорінити насильство і домагання у сфері праці.
Серед цих заходів, наприклад, включення до законів, регламентів та колективних договорів про охорону праці положень стосовно насильства і домагань, а також розроблення конкретних стандартів, правил, норм і рекомендацій щодо впровадження програм та профілактичних заходів на робочих місцях.
Згідно з рекомендаціями МОП, на локальному рівні конкретних робочих місць надійна система управління охороною праці може включати оцінку психосоціальних ризиків, зокрема пов’язаних із насильством та домаганнями, й контроль за ними.
МОП і раніше приділяла увагу вирішенню проблеми насильства і домагання у світі праці. Зокрема, у червні 2019 року на конференції, приуроченій до 100-річчя МОП, були ухвалені Конвенція про боротьбу з насильством і домаганнями (№ 190) та Рекомендація (№ 206), що її доповнює; ці документи закликають до заборони і запобігання насильству та домаганням у сфері праці.

•

ЧОРНОБИЛЬ

Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль – помирає у дитини мати
І не віддасть їй вже свою любов.
Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз.
Ця радіація впадає в Чорне море,
Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.
Чорнобиль – доки будемо терпіти
Таку халатність та тяжкий урок?
Чорнобиль – помирають наші діти, яким
В житті вже не зробити перший крок.

Валентина Харченко

На Чорнобиль журавлі летіли

На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні,
Як сніжниця попелище біле
Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, наче тятева.

Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.

Не спинились птиці на кордоні,
Де всякає атом у пісок.
І дивився батько з-під долоні,
І ридала мати в небеса.
Д.Павличко

Чи знаєш ти, світе
Як сиво ридає полин,
Як тяжко, як тужно
Моєму народу болить!..

(Б.Олійник)

26 квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км. від столиці України Києва, сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою.
Ось вже 25 років ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров'ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління.
А тоді, в ніч на 26 квітня 1986 року, мирно спала синьоока поліська земля, молоде містечко Прип'ять, що за 3 км. від атомної станції. Це була ніч з п'ятниці на суботу і люди чекали вихідних та прийдешніх травневих свят. В 1 год. 24 хвилини у приміщенні четвертого енергоблоку при виведенні його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора стався вибух і виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблока. Внаслідок вибуху була зруйнована покрівля четвертого блоку і машинного залу.
“На розтрощеному вибухом даху плавився гудрон і скрапував на землю, як чорні сльози цього многогрішного століття.
З руїни реактора виривається в небо стовп зловіщого вогню, пари, уламків перекриття, блискучих труб, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднімається в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами…
Вогненний стовп завмирає на висоті півтора кілометра, на вершині його утворюється освітлена куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, усередині якого щось рухається, згортається й випростується, але сам він стоїть над нічною землею, як велетенська ялинкова іграшка блідо-вишневого, майже кривавого кольору” – так описує початок найстрашнішої в світі катастрофи український письменник Володимир Яворівський у повісті “Марія з полином у кінці століття”.
У ті хвилини світ навіть не збагнув, що сталося. Першими відчули поштовх вибуху та побачили велетенське полум'я у вигляді ядерного гриба мешканці Прип'яті та навколишніх сіл. Відразу ж вплив радіаційного опромінювання відчули на собі жителі іншого міста, що знаходилося на відстані 18 км. від станції – районного центру Київської області – Чорнобиля. До речі, це стародавнє місто (засноване ще за часів Київської Русі в 130 км. на північ від Києва) дало свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато у 1977 році. В 1986 році працювало вже чотири енергоблоки, добудовували шостий, а п'ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі.
Першими удар атомної стихії на себе прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції. Так, вони першими опинилися у самому пеклі смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству. Їх було 50 – молодих, дужих пожежників. Усі до одного вони з честю виконали свій службовий і громадянський обов'язок.
Земля була на грані вселенської катастрофи. Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 енергоблоки. Дослідники стверджують, що в такому випадку на місці Київської, Житомирської, Чернігівської областей та півдня Білорусії утворилась би величезна воронка, загинули б на цій території люди і тварини, а радіаційною, небезпечною для життя зоною була б вся Європа.
27 квітня 19 осіб, які постраждали під час гасіння пожежі, були відправлені в Московську клінічну лікарню № 6. Незважаючи на зусилля лікарів, шістьох ліквідаторів врятувати не вдалося. Це лейтенанти В.Правик і В.Кібенок, старші сержанти В.Ігнатенко, В.Тищура, М.Титенок, сержант М.Ващук. Усі вони посмертно відзначені високими нагородами. В.Правику та В.Кібенку присвоєно звання Героїв. Цього звання удостоєний і майор Л.Телятніков (помер після тяжкої хвороби у грудні 2004 року на 54 році життя). Урядові нагороди також отримали 467 працівників пожежної охорони. На сьогоднішній день жодного із тих п'ятидесяти пожежників немає в живих. Усі вони пішли у вічність, а їхні імена вкарбовані у пам'ять землян.
На захист землі і народу України встали не лише пожежники, а й ті, хто брав участь у ліквідації аварії та будівництві захисної споруди – так званого об'єкта “Укриття”, який заховав залишки зруйнованого реактора. Це – робітники атомної станції, що залишились працювати після вибуху, атомники з інших станцій, водії машин, що прийшли на ліквідацію аварії. Це і льотчики гелікоптерів, з яких у воронку закидали пісок. Це і шахтарі, які під зруйнованим реактором будували фундамент саркофагу. Це були люди з усіх куточків України.
Найнебезпечнішою була розчистка даху сусіднього енергоблоку. Молоді хлопці – солдати лопатами скидали з даху радіоактивний граніт, працювали не більше 2-3 хвилин, а потім їх відправляли додому. Можна лише уявити наскільки це було небезпечно, якщо 2 хвилини роботи на даху прирівнювалися до 2-х років служби в армії.
На ліквідації аварії працювала велика армія медичних працівників, які надавали невідкладну допомогу всім, хто був у ті дні біля зруйнованого реактора.
На жаль, з ліквідацією аварії на атомній, біда для України не вщухла. Страшною радіацією було заражено землю, воду, повітря на великій території. Радіоактивною чорнобильською хмарою зачепило Білорусь, Росію, окремі райони Кавказу, Сибіру, Середньої Азії, майже всі країни Західної Європи. Кажуть, що Чорнобиль викинув багато Хіросім.
Вже через дві доби після аварії рівень радіації в місті Прип'яті перевищував норму для населеного пункту більше, ніж у 115 тисяч разів, а в зоні реактора – у 110 тисяч разів. Найбільш небезпечна 30-кілометрова зона відчуження, площа якої становить 2044 квадратних кілометри. Вона була офіційно визнана непридатною для життя. Ці землі було огороджено гострою огорожею і названо Чорнобильською зоною.
Щоб врятувати людей, що жили в межах ураженої зони, від смертельної радіації, їх усіх евакуювали, тобто вивезли в інші регіони України.
Це була страшна евакуація. До міста Прип'ять в неділю, 27 квітня прибуло більше 2 тисяч автобусів. Їх підганяли до будинків, і люди, хто в чому був, прихопивши лише документи і гроші, без речей, змінного одягу, сідали в автобуси і їх назавжди вивозили із рідних домівок. Селили спочатку де тільки можна – в санаторіях, таборах, лікарнях. Евакуйовані втратили все: житло, речі, роботу, а головне – здоров'я. Почалося екстрене будівництво будинків для поселення людей.
Задля збереження здоров'я в те літо всіх дітей із Києва та прилеглих районів було вивезено на південь України.
Після ліквідації аварії на четвертому енергоблоці робота електростанції була припинена через небезпечну радіаційну ситуацію. Але в жовтні 1986 року після великих робіт по спорудженню “саркофагу”, перший та другий енергоблоки були введені в дію, а в грудні 1987 року відновлена робота третього.
Однак, у 1991 році на другому енергоблоці спалахнула пожежа. Стало зрозумілим, що подальше існування ЧАЕС небезпечне. 15 грудня 2000 року був назавжди зупинений останній реактор станції і вона припинила своє існування. Але саркофаг, побудований над четвертим енергоблоком, що вибухнув, поступово руйнується. Це може привести до значних викидів. Адже, за офіційними даними всередині реактора знаходяться 95% радіоактивних речовин від тієї кількості, що була на час аварії. Сьогодні йде мова про будівництво так званої “арки”, яка накриє сучасний об'єкт “Укриття”.

Пам'ятаймо!