Новини

«Ніхто не забутий, ніщо не забуте»
Здесь лежат ленинградцы.

Здесь горожане — мужчины, женщины, дети.

Рядом с ними солдаты-красноармейцы.

Всею жизнью своею

Они защищали тебя, Ленинград.

Колыбель революции.

Их имён благородных мы

здесь перечислить не сможем.

Так их много под вечной охраной гранита

Но знай, внимающий этим камням,

НИКТО НЕ ЗАБЫТ И НИЧТО НЕ ЗАБЫТО.

Ольга Берггольц,

Піскарьовський меморіал у

Санкт-Петербурзі, 1959 рік

Суть міфу

Фраза «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» — головний пропагандистський девіз радянського повоєнного часу, заклик-клятва, що стосується увічнення пам’яті громадян СРСР, які загинули у роки «Великої Вітчизняної війни». Вперше була вжита у вірші Ольги Берггольц у 1959 році. Його написано для меморіальної стели на Піскарьовському кладовищі, де поховані жертви блокади Ленінграда.

Факти стисло

Перелік жертв війни, яких вшановували в СРСР, був далеко не повним. Серед «забутих»: військовополонені, інваліди війни, жертви Голокосту, остарбайтери, учасники так званих «прикордонних конфліктів». Останні — через невизнання в СРСР низки подій до 22 червня 1941 року. Так само «забули» поразки 1941 — початку 1942 років. Навіть радянські святині — могили радянських військовослужбовців — потерпали від недбалого ставлення: відбувалися укрупнення, перенесення могил, втрачалися імена воїнів.

Факти докладніше

«Велика Вітчизняна війна радянського народу проти німецько-фашистських загарбників» стала головним міфом Радянського Союзу у повоєнний час. Цей образ війни постав виключно як героїчний подвиг «радянського народу» на чолі з керівною партією. Проте вислів «Ніхто не забутий, ніщо не забуте!» був черговим пропагандистським гаслом. Поза увагою офіційної пам’яті лишилося багато фактів та «незручних» жертв.

Ще під час війни радянське керівництво розпочало процес увічнення пам’яті її героїв та пам’ятних подій. В Україні невдовзі після вигнання нацистів з Києва поховали генералів-оборонців столиці: Кирпоноса, Потапова, Тупикова. У 1957 році їх перепоховали в Парку Слави. Його спроектували як місце вшанування героїв «Великої Вітчизняної війни» з Вічним вогнем і Могилою невідомого солдата.

Протягом 1943—1944 років ЦК КПУ склав масштабний план спорудження монументів визволителям. Не все заплановане стало реальністю. Проте вже до 1 жовтня 1947 року в Українській РСР впорядкували 31 688 братських і 64 670 окремих могил радянських воїнів, встановили 2 613 пам’ятників, 9 861 надгробків, 52 549 могильних знаків.

Здавалося б, «ніхто не забутий, ніщо не забуте». Проте дослідники відзначають недбале ставлення до військових поховань. Наприкінці 1950-х років проводилася кампанія з укрупнення таких могил. Їх переносили, прізвища загиблих втрачали.

Не знайшлося у переможній версії війни місця для радянських військовополонених. Різні дослідники називають їхню кількість від 4,5 мільйонів до 5 мільйонів 750 тисяч. Німці знищили щонайменше півмільйона радянських військовополонених. Від голоду, нелюдських умов утримання та транспортування загинуло ще близько 2,6 мільйони бранців.

Велика частина із мобілізованих під час цієї війни лишилися каліками. Після перемоги вони перебивалися випадковими підробітками та жебрацтвом. Усі ці люди були «непристойним фоном» для країни-переможниці. У 1949 році у місцях, віддалених від центральних міст, радянська влада організувала будинки інвалідів. Поміщали туди колишніх фронтовиків переважно насильно. Утримували їх як ув’язнених. Офіційно влада про них не згадувала.

Ведучи відлік війни від 22 червня 1941 року, Радянський Союз відмежувався від ряду подій, які не вписувалися у загальний героїчний канон. Битву на Халхин-Голі, «Золотий вересень» 1939 року, Радянсько-фінську війну, окупацію Західної України та Бессарабії, країн Балтії назвали «прикордонними конфліктами». Їхні учасники «випали» з пільгової категорії «ветерани Великої Вітчизняної війни» та вважалися «учасниками прикордонного конфлікту».

Пам’ятник на Піскарьовському меморіальному цвинтарі в Санкт-Петербурзі, де викарбувано слова Ольги Берггольц
Радянська пропаганда «забула» про низку поразок 1941 — початку 1942 років. Для катастрофи 1941 року радянські історики знайшли евфемізм «період тимчасових невдач». Їх пояснювали «віроломністю німецького нападу» та кількісною перевагою ворога.

Замовчувався також національний склад як партизанських з’єднань, так і частин Червоної армії. Усе це підмінялося міфом про «дружбу народів СРСР як один зі складників перемоги». Поза увагою лишилися проблеми міжнаціональних відносин та національних меншин у роки війни.

Такими «табу» стали депортації кримських татар і німців України, українсько-польський конфлікт, а також трагедія Голокосту. Заборона/витіснення пам’яті про катастрофу єврейства відбулося через небажання радянської влади розцінювати євреїв як найбільшу жертву нацистської окупації. Численні поховання євреїв, місця їхніх масових страт на території України назвали могилами «мирних радянських громадян — жертв гітлерівського окупаційного режиму». Лише за часів перебудови про єврейські жертви почали говорити на повен голос. Непопулярною темою була й окупація України, проблема остарбайтерів, а також український визвольний рух, який боровся як з нацистами, так і з комуністами.

Окрім усього, радянська влада ще й не дуже прагнула встановлювати точну кількість жертв війни. Відразу по закінченню війни Радянський Союз заявив про 7 мільйонів втрат. Проте пізніше експлуатувалася цифра 20 мільйонів. Перед розпадом СРСР кількість жертв «зросла» до 27 мільйонів загиблих. Точна кількість загиблих не встановлена й донині. Системного обліку втрат не вели навіть серед військових. Величезна кількість загиблих досі лежить у старих окопах непохованими.

Небезпека на воді: як вберегти малюка
Якщо ви хочете, щоб ваш відпочинок біля водойм і озер приносив тільки користь і позитивні емоції, необхідно знати правила поведінки на воді для дітей влітку і обов’язково провести з ним профілактичну бесіду. Слід розповісти їм, до яких наслідків можуть призвести непослуху дорослих і неуважність.

В першу чергу дітей слід попередити, що:

• купатися у водоймах закритого типу, де немає облаштованих пляжів та рятувальників, заборонено;
• наближатися близько до води і заходити до неї можна тільки під наглядом дорослих;
• в тих місцях, де поблизу знаходиться вивіска про заборону купання, купатися не варто, так як це може призвести до сумних наслідків;
• запливати за буйки, навіть якщо дорослі знаходяться поблизу, не потрібно;
• слід бути обережним у воді і не плавати на глибині понад росту дитини;
• у малознайомих місцях пірнати також суворо забороняється, так як це може привести до травм.
Правила поведінки на воді для дітей створені не просто так, і про це повинен знати кожен малюк і його батько. Їх дотримання – це запорука здорового і безпечного відпочинку. Безпека на воді для дітей повинна в першу чергу створюватися саме батьками, так як тільки вони несуть повну відповідальність за здоров’я і життя їхньої дитини.

Що повинні знати батьки про купанні дитини
Не тільки дитина повинен знати правила безпечної поведінки на воді для дітей. Кожен дорослий також повинен бути ознайомлений з ними і не допускати до водойм малюка в разі:

• підвищеної температури у дитини;
• на шкірних покривах дитини спостерігається алергічна висипка, гнійничкові освіти, відкриті рани (в даному випадку купання може спровокувати проникнення інфекції в організм);
• дитина щільно поїв (після трапези повинно пройти мінімум півгодини).
Крім того, пам’ятка поведінки на воді для дітей також включає безпечний час перебування на водоймах. Якщо вода тепла, то можна купатися близько 30 хвилин, не більше, якщо прохолодна – 5-7 хвилин. Це допоможе уникнути переохолодження тіла та можливих наслідків цього.

Відпочинок біля водойм та озер – це не тільки користь, але і велика небезпека. Тому безпека дітей на воді в літній період повинна дотримуватися як ніколи.

Які ще існують правила поведінки на воді для дітей
Кожен батько повинен забезпечити безпеку на воді для дітей. Тому він повинен заздалегідь поінформувати їх про те, що не можна:

С 1 мая все пенсионеры Украины с больным сердцем, должны выписать...
Картошка растет как бешеная! Собираю ведро с куста! Перед посадкой в каждую ямку...
• стрибати у воду з вишок та інших будь-яких підвищень;
• спонтанно пірнати і хапати за руки і ноги, так як це може призвести до нещасного випадку і нанесення численних травм ныряющему жартівникові;
• плавати на плавзасобах у разі їх пошкодження, наявності шторму і хвиль, при сильному вітрі і дощі;
• купатися в спекотні дні без головних уборів, це може призвести до сонячного удару.
Обговорювати правила безпеки на воді для дітей з дитиною необхідно заздалегідь – за 1-2 дні до відвідин водойми, а не під час відправлення. Так як дитина, вирушаючи купатися на річку, як правило, знаходиться в сильному емоційному збудженні і може не запам’ятати всю необхідну інформацію.

Дитина наковтався води – що робити?
У випадку якщо ви поінформували своєї дитини про правила безпеки на воді для дітей, але він знехтував ними і під час ігор наковтався води багато, його слід спочатку заспокоїти, винести з води, дати трохи часу йому, що він відкашлявся гарненько, а після обов’язково потрібно дати теплої води (наприклад, чай).

Не можна в цей момент сварити дитину і починати заново розповідати про техніку безпеки на воді для дітей, так як це може викликати у нього сильне хвилювання, яке в свою чергу може стати причиною психологічного розладу. Наприклад, у малюка може розвинутися страх перед водою.

Правила поведінки на воді для дітей – пам’ятка для дорослих. Вони також повинні їх дотримуватися. По-перше, це необхідно для того, щоб не показувати поганий приклад дітям, по-друге, щоб зберегти своє здоров’я і життя.

Всесвітній день Сонця

Температура на нашій планеті коливається приблизно від -50° до + 50°. Земля віддалена від Сонця рівно настільки, на скільки необхідно, що б Сонце належним чином обігрівало нас. Ні більше, ні менше! Якби відстань від землі до Сонця скоротилося на 5%, то Земля стала б непридатна для життя. А якби ця відстань збільшилася всього на 1%, то наша планета б захолонула.
Сонце – найближча до Землі зірка, всі інші перебувають від нас незмірно далі. Наприклад, найближча до нас зірка Проксіма із системи a Центавра в 2500 разів далі Сонця.
Для Землі Сонце – могутнє джерело космічної енергії. Воно дає світло й тепло, необхідні для рослинного і тваринного світу, і формує найважливіші властивості атмосфери Землі.
В цілому Сонце визначає екологію планети. Без нього не було б і повітря, необхідного для життя: воно перетворився б на рідкий азотний океан навколо завмерлих вод і обледенілої суші. Для нас, землян, найважливіша властивість Сонця в тому, що біля нього виникла наша планета і на ній з’явилося життя. Завдяки сонячному світлу, що падає на сітківку наших очей, в організмі утворюється натуральний антидепресант – мелатонін, який забезпечує нам повноцінний сон. Не секрет, що сонячне світло виробляє ще й гормон щастя, тому не полінуйтеся погуляти в сонячний день.
Сонце, вітер, морські хвилі і біомаса є енергетичною сировиною, яка постійно оточує нас і яку легко використовувати. Її не треба видобувати з землі. Вона не призводить до утворення радіоактивних відходів, а токсичних не дає зовсім. Це відновлювальна енергія.
Щоб привернути увагу до можливостей використання поновлюваних джерел енергії європейське відділення Міжнародного товариства сонячної енергії (МОСЕ) (ISES-Europe), починаючи з 1994 р., на добровільній основі організовує щорічний День Сонця.
Ентузіасти і професіонали, громадські організації та фірми по всій Європі організовують різного роду заходи, пов’язані з демонстрацією можливостей сонячної енергетики.
Цікаво те, що Бог створив Сонце і Місяць з однаковими кутовими розмірами і зробив їх найбільшими небесними об’єктами (з точки зору їх видимості з Землі). Сонце знаходиться від Землі на відстані, яке в 400 разів перевищує відстань від Землі до Місяця. Вражає те, що сонячна куля за розмірами в 400 разів більше Місяця. Але візуально Сонце і Місяць мають однакові розміри і займають однаковий простір в небі, діаметр же Сонця в сотні разів перевищує діаметр Землі і якби воно було порожнім всередині, то могло б вмістити в себе більше 1 мільйона Земель.

У цьому році МОП у Всесвітній день охорони праці робить акцент на проблемі насильства у сфері праці. Дослівно девіз Дня охорони праці 2020 звучить так: «Насильство і домагання у сфері праці» (Violence and Harassment in the World of Work).
У рамках кампанії до Всесвітнього дня охорони праці – 2020 організація планує підготувати глобальний звіт, у якому розповість, як саме за допомогою комплексних заходів з охорони праці на національному та локальному рівнях можна викорінити насильство і домагання у сфері праці.
Серед цих заходів, наприклад, включення до законів, регламентів та колективних договорів про охорону праці положень стосовно насильства і домагань, а також розроблення конкретних стандартів, правил, норм і рекомендацій щодо впровадження програм та профілактичних заходів на робочих місцях.
Згідно з рекомендаціями МОП, на локальному рівні конкретних робочих місць надійна система управління охороною праці може включати оцінку психосоціальних ризиків, зокрема пов’язаних із насильством та домаганнями, й контроль за ними.
МОП і раніше приділяла увагу вирішенню проблеми насильства і домагання у світі праці. Зокрема, у червні 2019 року на конференції, приуроченій до 100-річчя МОП, були ухвалені Конвенція про боротьбу з насильством і домаганнями (№ 190) та Рекомендація (№ 206), що її доповнює; ці документи закликають до заборони і запобігання насильству та домаганням у сфері праці.

•

ЧОРНОБИЛЬ

Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль – помирає у дитини мати
І не віддасть їй вже свою любов.
Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз.
Ця радіація впадає в Чорне море,
Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.
Чорнобиль – доки будемо терпіти
Таку халатність та тяжкий урок?
Чорнобиль – помирають наші діти, яким
В житті вже не зробити перший крок.

Валентина Харченко

На Чорнобиль журавлі летіли

На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні,
Як сніжниця попелище біле
Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, наче тятева.

Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.

Не спинились птиці на кордоні,
Де всякає атом у пісок.
І дивився батько з-під долоні,
І ридала мати в небеса.
Д.Павличко

Чи знаєш ти, світе
Як сиво ридає полин,
Як тяжко, як тужно
Моєму народу болить!..

(Б.Олійник)

26 квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км. від столиці України Києва, сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою.
Ось вже 25 років ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров'ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління.
А тоді, в ніч на 26 квітня 1986 року, мирно спала синьоока поліська земля, молоде містечко Прип'ять, що за 3 км. від атомної станції. Це була ніч з п'ятниці на суботу і люди чекали вихідних та прийдешніх травневих свят. В 1 год. 24 хвилини у приміщенні четвертого енергоблоку при виведенні його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора стався вибух і виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблока. Внаслідок вибуху була зруйнована покрівля четвертого блоку і машинного залу.
“На розтрощеному вибухом даху плавився гудрон і скрапував на землю, як чорні сльози цього многогрішного століття.
З руїни реактора виривається в небо стовп зловіщого вогню, пари, уламків перекриття, блискучих труб, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднімається в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами…
Вогненний стовп завмирає на висоті півтора кілометра, на вершині його утворюється освітлена куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, усередині якого щось рухається, згортається й випростується, але сам він стоїть над нічною землею, як велетенська ялинкова іграшка блідо-вишневого, майже кривавого кольору” – так описує початок найстрашнішої в світі катастрофи український письменник Володимир Яворівський у повісті “Марія з полином у кінці століття”.
У ті хвилини світ навіть не збагнув, що сталося. Першими відчули поштовх вибуху та побачили велетенське полум'я у вигляді ядерного гриба мешканці Прип'яті та навколишніх сіл. Відразу ж вплив радіаційного опромінювання відчули на собі жителі іншого міста, що знаходилося на відстані 18 км. від станції – районного центру Київської області – Чорнобиля. До речі, це стародавнє місто (засноване ще за часів Київської Русі в 130 км. на північ від Києва) дало свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато у 1977 році. В 1986 році працювало вже чотири енергоблоки, добудовували шостий, а п'ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі.
Першими удар атомної стихії на себе прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції. Так, вони першими опинилися у самому пеклі смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству. Їх було 50 – молодих, дужих пожежників. Усі до одного вони з честю виконали свій службовий і громадянський обов'язок.
Земля була на грані вселенської катастрофи. Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 енергоблоки. Дослідники стверджують, що в такому випадку на місці Київської, Житомирської, Чернігівської областей та півдня Білорусії утворилась би величезна воронка, загинули б на цій території люди і тварини, а радіаційною, небезпечною для життя зоною була б вся Європа.
27 квітня 19 осіб, які постраждали під час гасіння пожежі, були відправлені в Московську клінічну лікарню № 6. Незважаючи на зусилля лікарів, шістьох ліквідаторів врятувати не вдалося. Це лейтенанти В.Правик і В.Кібенок, старші сержанти В.Ігнатенко, В.Тищура, М.Титенок, сержант М.Ващук. Усі вони посмертно відзначені високими нагородами. В.Правику та В.Кібенку присвоєно звання Героїв. Цього звання удостоєний і майор Л.Телятніков (помер після тяжкої хвороби у грудні 2004 року на 54 році життя). Урядові нагороди також отримали 467 працівників пожежної охорони. На сьогоднішній день жодного із тих п'ятидесяти пожежників немає в живих. Усі вони пішли у вічність, а їхні імена вкарбовані у пам'ять землян.
На захист землі і народу України встали не лише пожежники, а й ті, хто брав участь у ліквідації аварії та будівництві захисної споруди – так званого об'єкта “Укриття”, який заховав залишки зруйнованого реактора. Це – робітники атомної станції, що залишились працювати після вибуху, атомники з інших станцій, водії машин, що прийшли на ліквідацію аварії. Це і льотчики гелікоптерів, з яких у воронку закидали пісок. Це і шахтарі, які під зруйнованим реактором будували фундамент саркофагу. Це були люди з усіх куточків України.
Найнебезпечнішою була розчистка даху сусіднього енергоблоку. Молоді хлопці – солдати лопатами скидали з даху радіоактивний граніт, працювали не більше 2-3 хвилин, а потім їх відправляли додому. Можна лише уявити наскільки це було небезпечно, якщо 2 хвилини роботи на даху прирівнювалися до 2-х років служби в армії.
На ліквідації аварії працювала велика армія медичних працівників, які надавали невідкладну допомогу всім, хто був у ті дні біля зруйнованого реактора.
На жаль, з ліквідацією аварії на атомній, біда для України не вщухла. Страшною радіацією було заражено землю, воду, повітря на великій території. Радіоактивною чорнобильською хмарою зачепило Білорусь, Росію, окремі райони Кавказу, Сибіру, Середньої Азії, майже всі країни Західної Європи. Кажуть, що Чорнобиль викинув багато Хіросім.
Вже через дві доби після аварії рівень радіації в місті Прип'яті перевищував норму для населеного пункту більше, ніж у 115 тисяч разів, а в зоні реактора – у 110 тисяч разів. Найбільш небезпечна 30-кілометрова зона відчуження, площа якої становить 2044 квадратних кілометри. Вона була офіційно визнана непридатною для життя. Ці землі було огороджено гострою огорожею і названо Чорнобильською зоною.
Щоб врятувати людей, що жили в межах ураженої зони, від смертельної радіації, їх усіх евакуювали, тобто вивезли в інші регіони України.
Це була страшна евакуація. До міста Прип'ять в неділю, 27 квітня прибуло більше 2 тисяч автобусів. Їх підганяли до будинків, і люди, хто в чому був, прихопивши лише документи і гроші, без речей, змінного одягу, сідали в автобуси і їх назавжди вивозили із рідних домівок. Селили спочатку де тільки можна – в санаторіях, таборах, лікарнях. Евакуйовані втратили все: житло, речі, роботу, а головне – здоров'я. Почалося екстрене будівництво будинків для поселення людей.
Задля збереження здоров'я в те літо всіх дітей із Києва та прилеглих районів було вивезено на південь України.
Після ліквідації аварії на четвертому енергоблоці робота електростанції була припинена через небезпечну радіаційну ситуацію. Але в жовтні 1986 року після великих робіт по спорудженню “саркофагу”, перший та другий енергоблоки були введені в дію, а в грудні 1987 року відновлена робота третього.
Однак, у 1991 році на другому енергоблоці спалахнула пожежа. Стало зрозумілим, що подальше існування ЧАЕС небезпечне. 15 грудня 2000 року був назавжди зупинений останній реактор станції і вона припинила своє існування. Але саркофаг, побудований над четвертим енергоблоком, що вибухнув, поступово руйнується. Це може привести до значних викидів. Адже, за офіційними даними всередині реактора знаходяться 95% радіоактивних речовин від тієї кількості, що була на час аварії. Сьогодні йде мова про будівництво так званої “арки”, яка накриє сучасний об'єкт “Укриття”.

Пам'ятаймо!

Світла пам’ять усім ліквідаторам та жертвам Чорнобильської катастрофи.
За різними даними, від 600 до 800 тисяч осіб зі всього СРСР брали участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС. Від 4 000 до 10 000 осіб загинуло від наслідків вибуху. Понад 70 тисяч з них стали інвалідами. Під радіоактивне випромінювання внаслідок вибуху у Чорнобилі потрапило 1,9 млн людей в Україні.
В цю статистику не входять лікарі, які отримали опромінення, лікуючи заражених радіацією людей. В цю статистику не ввійшли люди, які померли від супутніх хвороб, проте отримали променеву хворобу чи рак внаслідок опромінення. В Цю статистику не ввійшли родичі ліквідатоів, які отримали від них дозу радіації.
Прямо на місці аварії померла 31 людина – це персонал ЧАУС та пожежники, які першими приїхали на місце аварії та ліквідовували пожежу.
Стержні графіту були розкидані всюди, пожежники отримали настільки велику дозу радіації, що блювали та втрачали свідомість на місці. Вони усвідомлювали, що гасячи пожежу отримують дозу радіації несумісну із життям, проте продовжували свою роботу заради порятунку наших життів.
Якби пожежники, які першими приїхали на аварію не локалізували горіння навколо четвертого реактору – пожежа могла б розповсюдитись на інші енергоблоки і наслідки катастрофи були б в рази більшими.
Світла пам’ять всім тим, хто поклав свої життя борячись із невидимим ворогом – радіацією.
Запаліть свічку пам’яті в знак пам’яті про ліквідаторів та жертв Чорнобильської катастрофи.

Книги подібні рікам,
що тамують спрагу
цілого світу –
це джерела мудрості.
Повість минулих літ

Своїм святом День книги по праву вважають автори, видавці, педагоги, бібліотекарі й усі, хто причетний до книжкової справи. Його відзначають у 190 країнах світу. Вперше відсвяткували в 1996 р. в Каталонії (Іспанія), де уже понад 80 років існує традиція дарувати в день святого Георгія троянди і книжки тим, кого любиш.
Важливим є визнання чарівної сили книги, яка є зв’язком між минулим і майбутнім, мостом між поколіннями та культурами, а також внесок письменників у життя людства. Йдеться про освіту, саморозвиток, творчість, задоволення. Книжка може зробити людину розумнішою або щасливішою. Але, як висловився Паскаль, кожну книжку треба вміти читати. Правильна література в руках правильного читача у правильний час — це скарб.

День Матері-Землі, який ми відзначаємо 22 квітня, створили як нагадування про те, що кожна людина тісно пов’язана з нашою планетою та усіма її екосистемами, і кожна наша дія чи рішення неодмінно відображаються на загальній картині стану справ у світі – залишаючи як поганий, так і добрий сліди. Для більшості «екологія» – це щось таке далеке, незрозуміле, те, про що говорять міжнародні організації по телевізору, і що, здавалося б, ніяк не стосується пересічного українця, який не має атомної електростанції, не викидає відходи в річку і тому подібне. Проте, це не так. Щоденними простими вчинками однієї людини можна з економити багато ресурсів природи або хоча б не забруднювати її.
Поради, які рятують планету:
- очистіть простір – віддайте на благодійність чи перепродайте одяг та речі, які не використовуєте;
- купуйте "хімію" для дому без фосфатів – це принесе користь не лише планеті, а й вашому здоров’ю;
- те ж стосується і косметики – купуйте ту, яку тестують лабораторно, а не на тваринах (вона позначена спеціальним знаками. Варто знати, що в Росії та Китаї усю косметику тестують на тваринах);
- вибирайте іграшки для дітей та на подарунки з екологічних матеріалів – дерева, текстилю;
- товари, якими часто користуєтеся, купуйте оптом чи у більшій тарі – і зекономите, і будете використовувати менше упаковки;
- відмовтесь від товарів в індивідуальних упаковках, окрім випадків, коли у цьому справді є необхідність (ліки, наприклад);
- сортуйте сміття та здавайте вторсировину на переробку;
- здавайте старі телефони, техніку, а особливо батарейки на переробку – такі пункти є у більшості міст України;
- відмовтесь від виробів з натурального хутра. Хутряна промисловість є однією з причин суттєвого забруднення планети;
- вимикайте електроприлади на ніч і намагайтесь не залишати їх у "сплячому режимі". Те ж стосується і зарядних пристроїв – витягуйте їх з розеток;
- обирайте електроприлади класу А+, вимикайте непотрібне освітлення та використовуйте світлодіодні (LED) лампочки;
- вмикайте посудомийні та пральні машини тільки при повному заповненні, а речі після прання сушіть на мотузці, а не в сушильній машині;
- переведіть за можливості свій будинок на відновлювану енергію або для початку мінімізуйте тепловтрати вашого дому;
- перевірте, чи у вас не протікають крани та сантехніка та економно використовуйте воду;
- в автомобілі використовуйте круїз контроль, діліть машину з попутниками, користуйтеся громадським транспортом;
- ходіть пішки чи пересядьте на велосипед;
- використовуйте електронні квитки замість паперових;
- купуйте каву з собою у власну термочашку або дайте врешті собі 10 хвилин перепочити та випийте напій в кав’ярні;
- заведіть флягу для води, або ж використовуйте пляшку з-під купленої води кілька разів (так ви ще й добряче зекономите!);
- просіть, щоб вам давали напої без пластикових соломинок – вони переважно переробці не підлягають;
- купуйте зубні щітки з бамбуку, палички для вух – з дерева, підгузки обирайте багаторазові, губку для посуду – з натуральної тканини;
- відмовтесь від використання сміттєвих пакетів;
- знайдіть екологічний замінник потрібного вам аерозолю;
- заведіть екоторбу для походів в магазин і менші торбинки для овочів, фруктів та іншого;
- вологі продукти купуйте у власні контейнери (лайфхак: на вагах є кнопка "Т", яку продавцю потрібно натиснути, щоб ви не переплачували за вагу свого контейнера);
- старайтесь купувати локальні продукти;
- клейте цінники на продукти без пакету (на в'язку бананів, наприклад);
- перейдіть з чаю в пакетиках на розважний;
- відмовтесь від продуктів тваринництва або хоча б зменшіть їхню кількість у своєму раціоні;
- доєднуйтесь до екоінціатив у вашому населеному пункті .

Стали діти у кільце. В кожного в руках яйце.
Марті випало на славу розпочати цю забаву,
Дуже милу, престару великодню гру.
Ходить дівчина кільцем і постукує яйцем…
Що не стукне – трісь і трісь, - яйця тріскають чиїсь…
Мартине – ціле, тверде, - Марта рада далі йде…
Стук-стук-стук… і раптом – хрусь!
Гру продовжує Петрусь. Стукнув лише разів три
І так само вийшов з гри.
За Петриком пішов Максим, декілька дівчат за ним…
В Олі писанка ціла, Оля в грі перемогла!
А тепер, відомо всім, всі за стіл до Олі в дім.
Їсти яйця, все, що є… Просить той, хто виграє.

https://www.youtube.com/watch?v=SC3wW3WN7tw&feature=youtu.be&fbclid=IwAR1COHAwYdSumGlSrAMZa-s6D78LLi0dw2Pn14HwKEMxmjsUGU1z8G5ESh8

Великдень називається так тому, що в той час, коли жив Христос, сонце світило так яскраво і дні стояли такі довгі, що теперішніх днів треба сім зложити докупи, щоби був один тодішній, — такий був день великий. У давнину, за часів Христа, було, як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж наступної суботи ввечері.

А коли вороги розп'яли Христа, то дні поменшали і стали такі, як зараз. Тепер тільки царські ворота в церкві на свято Великодня стоять навстіж сім днів. Ось чому цей день і називається великим.

ПАСОЧКА(З народного)

Перед Великоднем саджала мама пасочки в піч, а малий Семенко крутився коло неї. Мама була дуже зайнята роботою і нічого не говорила до хлопця.
Тож Семенко обізвався сам до мами:
— Мамко, чому ви до мене нічого не говорите?
— Та що я буду з тобою говорити? — відповіла мама.
— Та от скажіть: Семенку, на тобі оцю пасочку! Семенко показав пальчиком на найкращу
асочку.
Мама засміялася та й дала Семенкові пасочку за його мудру голівку.

Петро Волиняк. "Що одна писанка наробила"

"У хаті ще було напівтемно, як мама вже розбудила Наталю.
— Уставай, Наталю, — каже мама, — бо вже час до церкви йти паски святити. Хіба ти забула, шо Великдень сьогодні?
Наталя зараз же і встала. Швиденько почала вмиватися. А вмивалася ке так, як завжди: помилася додою та милом, а потім ще й писанку взяла, умочила її у воду, а тоді личко нею потерла. Вона вже давно знала, що перший раз на Великдень треба писанкою чи крашанкою вмиватися. Хто писанкою на Великдень умивається, той завжди буде рожевенький і здоровий!
Ще й сонечко не сходило, як Наталя з мамою й татом пішли до церкви. Подорозі вони зустріли маленького хлопчика, шо йшов до церкви із своєю мамою..." (Петро Волиняк)

Василь Скуратівський, "Ой, весно, весно, днем красна" (оповідання про Великодні народні традиції в Україні)

"Великдень виявився теплим. Подвір’я рясно вкрилося дрібним моріжком, і мені велено очистити його від сміття. Зготовленим з березових дубців віником я ретельно вишкрібую зеленаві прокльовини; за кілька днів моріжок укриється барвистим килимом, і наше обійстя набере празникового вигляду. Сьогодні лишень четвер. Через двійко днів відзначатимемо одне з найбільших свят — Великдень, або, як ще називають у нас, Паску. Бабуся сьогодні пектиме обрядовий хліб — сонячні паски; вони і насправді подібні до небесного світила: округлої форми, а зверху змащені жовтком, — справжнісінько так, як усміхається на сході дня і прощається в надвечір’я сонце з нами..." (Василь Скуратівський)


Леонід Полтава. "Найкраща писанка" (Великодня казка-оповідання)

"У сінях стояла велика миска із яєчками. "Нас усіх з'їдять люди," - басом сказало найбільше яєчко. "І це добре. - обізвалися інші.- люди матимуть із нас користь." "Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я - найбільше!" - не вгавало велике яєчко. Найменше яєчко лежало у мисці поруч із своїми братами і мовчки прислухалося до розмови. "А тебе, найменше, - знову обізвалося басом найбільше яєчко, - тебе ніхто і їсти не захоче, бо ти таке маленьке!.." Маленьке яєчко дуже шкодувало, що не виросло більше. Але що воно мало робити?.." (Леонід Полтава)


Людмила Дорош. "Вербова гілка" (Великодня казка-оповідання).

Нелегку зиму пережила молоденька вербиця. Цілу зиму вітрюган намагався зламати її гілочки, дув щосили і пригинав до землі, але вона не здавалася, гнулася, жалібно змахувала руками-гілочками, та не ламалася. І коли несміливе весняне сонце почало голубити землю, і в її скованому стовбурі почало прокидатися життя. Вербиця хотіла розплющити очі, та поки ще не могла - її бруньки не налилися соком, а міцно спали на гілочках. Та не надовго. Під теплими променями сонця сік розтав і побіг по стовбуру. "Годі спати, дівиці-сестриці, весна вже!" - бадьоро співав він, біжучи стовбуром та гілочками. Ось так поступово бруньки почали наливатися соком, набрякати і ставали все більшими й більшими, аж поки не виросли стільки, що змогли відчинити віконечка і показали світу свої пухнасті біленькі голівки...." (Людмила Дорош)

Юлія Хандожинська. Оповідання "Пасочка для Ганнусі"

"Маленька Ганнуся дивилася, як горить в печі вогонь. Він то розгорявся, то затухав... Його довгі червоні язики щось між собою гомоніли, ніби сперечалися, хто першим полізе в димар...
І тут Ганнуся не втрималася, і - до бабці:
- Бабцю, скажи, будь ласка, а чому вони ховаються? Вони ж можуть хату спалити, як вилізуть на горище!..
- Та ні, ну що ти таке говориш? Вони горять, поки в печі знаходяться - це їх день... А коли ховаються у димарі, то вже затухають, ніби спати лягають - так, як і ти вночі..." (Юлія Хандожинська)

Ніна Наркевич. Великоднє оповідання "Лесина квітка"

"У Лесі на вікні є гарний вазончик. Ще взимку мати купила в місті квіткові цибульки й дала Лесі. "Посади їх у вазончик і добре доглядай: підливай щодня, щоб земля була вогка, а як з'являться листочки, то тримай вазончик на світлі. От і матимеш до Великодня гарні гіацинти", — сказала мама. Леся послухала маму. Посадила квіткові цибульки у гарний вазончик й пильно їх підливала. Через деякий час із землі виткнулись гарні зелені листочки, а незабаром вигналась товстенька міцна стеблинка, на якій визначились цілими рядками пуп'янки. З кожним днем вони все більшали, і Леся ніяк не могла дочекатися, коли вони розкриються. Вона дуже хотіла, щоб до Великодніх свят квіточки розквітли. Тоді можна буде їх поставити на Великодній стіл із свяченим..." (Ніна Наркевич)

Андрій М'ястківський. "Великдень" (оповідання для дітей)

"Ми довго чекали Великодня. Дивились на іній - уявляли білий вишневий цвіт. Вербної неділі принесли з церкви освячену лозу. Хльоскали нею тата, маму, братиків, сестричок — так проганяли зиму, приказуючи: «Не я б'ю, лоза б'є... тиждень — Великдень, Недалечко червоне яєчко!» Чекали Великодня... от урочисто у церкві задзвонили дзвони. Зійшло веселе весняне сонечко і сповістило рясним промінням: «Христос воскрес!» Надворі розтала крига. З'явилася зелена травиця й тихо шелестить: «Христос воскрес!» Вмиваймось, милі хлопчики й дівчатка, і притуляймо до щічок червоне яєчко, щоб завжди бути гарними..." (Андрій М'ястківський)

Великдень для дітей
Великдень для дітей / Freestocks
Великдень на карантині – це точно не найкрутіша новина, адже батькам доведеться пробути вдома з дітьми все свято. Але не хвилюйтесь, ви можете зробити його особливим для малечі навіть під час пандемії.

Зробити Великдень особливим, не виходячи з дому, може бути дещо складно. Ми підготували для вас кілька ідей, які можуть сподобатися вашим малюкам.

Цікаво! Чудова сімейна традиція: як зробити з дітьми великоднє дерево

Способи, як зробити Великдень особливим для дітей
Пошук писанок вдома
Це класична, проста і цікава гра для дітей. Зробити це можна вдома, або ще краще – в саду, якщо він у вас є. Спробуйте заховати писанки чи просто солодощі навколо будинку чи в квартирі. І скажіть дітям їх знайти за допомогою підказок.

Ви можете на кожному місці залишати записки, де шукати далі, або просто кажіть "тепло" (якщо дитина біля схованки) чи "холодно" (якщо дитина не поруч). Це розважить ваших дітей на свято.

Зробіть з дітьми шоколадні яйця чи печиво з тематикою
Рецепт шоколадного яйця чи печива можна знайти в інтернеті. Підготуйте все необхідне та попросіть дітей допомогти вам. Їм це точно сподобається, а після – вони ще й поласують солодощами.

Великоднє печиво

Великоднє печиво / Фото Unsplash

Влаштуйте перегони "зайців" в мішку
Папір та чорнило для принтерів – найважливіші параметри для вибору
Папір та чорнило для принтерів – найважливіші параметри для вибору
17 січ , 16:11
Візьміть будь-який мішок (або наволочку) і пришийте до штанців дітей з вати білого заячого хвостика. А потім влаштуйте перегони з дітьми, хто швидше дострибає до фінішу. Можете навіть на згадку записати відео та скинути його родичам.

Пофарбуйте справжні яйця
Зваріть яйця з фарбником або дайте дитині їх розфарбувати самим. Потім можна, за традицією, побитися яйцями та подати їх до обіду. Діти точно захочуть скуштувати яйця, які самі розфарбували.

Зробіть писанки до свята

Зробіть писанки до свята / Фото Unslash

Котіння яйця ложкою
Розділіться з дітьми на команди. Ви повинні варене яйце котити по траві – до фінішу і назад. Виграє той, чиє яйце не тріснуло і хто закінчив перегони першим.

До теми! Великдень на карантині та в умовах ізоляції: як святкуватимуть віряни у світі

Фантики
Напишіть заздалегідь завдання та складіть в одну коробку. Такі фанти бувають досить одноманітними: заспівати пісню, прочитати вірш, станцювати, розповісти анекдот, показати якусь тварину тощо.

Набийте зайчика солодощами
В США є цікава традиція: батьки наповнюють іграшку чи мішок солодощами та чіпляють до дерева, а дитина повинна розбити його бейсбольною битою. Можете влаштувати таку гру і для своїх дітей. Коли в малечі все вдасться, на неї посиплеться гора цукерок.

Для батьків.
7 порад для захисту від нової коронавірусної інфекції.
Інформацію адаптовано з матеріалів ВООЗ.

21.11.2019 в закладі дошкільної освіти №1 «Колосок» смт.Кельменці відбулося чергове засідання педагогічної ради №2 на тему: «Гра як важливий засіб всебічного розвитку дітей дошкільного віку».
При підготовці до педради вихователі мали змогу відвідати у колег години дозвілля та ігрової діяльності. З найменшими малюками Ірина Анатоліївна провела сюжетне ігрове заняття-подорож до лісу. Новинкою для колег було використання бізіборда. Марина Іванівна і Лариса Миколаївна організували ігри на розвиток сенсорних здібностей. Наталя Олександрівна показала керівництво рухливими та народними іграми з правилами. Альвіна Василівна запросила колег на ігровий день. Малята захопливо грались в рухливі, дидактичні та сюжетні ігри, не помічаючи гостей.
Старші дошкільнята під вмілим керівництвом педагогів теж із задоволенням проводять свій вільний час за цікавими іграми та розвагами. Жанна Георгіївна, Марина Анатоліївна і Олена Миколаївна організовували дидактичні ігри та ігрові вправи на розвиток мовленнєвих, логіко-математичних, пізнавальних здібностей. Тетяна Григорівна, Оксана Іванівна, Анастасія Олегівна показали підготовку та організацію сюжетно-рольових ігор по ознайомленню з професіями дорослих, влаштували парк професій.
Розпочалося засідання виконанням рішень попередньої педради – заслухано звіт старшої медичної сестри про результативність впровадження в практику роботи закладу цілісної оздоровчої спрямованості кожного вихованця. Натрасенюк О.І. провела моніторинг рівня захворюваності дітей, причини невідвідування дітьми закладу, запропонувала дієві методи оздоровлення дитячого організму для кожної вікової групи.
За результатами тематичної перевірки вивчення стану роботи з організації ігрової діяльності, вихователь-методист Павлюк Ж.Г. інформувала присутніх про задовільний рівень оснащення усіх груп іграми, необхідними для даної вікової категорії. Педагоги постійно вдосконалюють ігрові осередки, щоб вони були максимально мобільними, постійно оновлювалися, адже всі розуміють, що основним видом діяльності в дошкільному віці є гра. Гра насичує кожен день, кожну вільну від організованого освітнього процесу хвилину життя дошкільника.
Проте, педагоги недостатньо проводять просвітницьку роботу з батьками щодо організації ігрової діяльності вдома та на відпочинку.
Директор Козярська Л.В. доповіла про форми і методи педагогічного керівництва грою ЗДО, наголосила, що треба зробити для того, аби гра не була лише формальністю, а справляла справді розвивальний вплив, щоб малята мали змогу проявляти в іграх свій творчий потенціал.
За круглим столом вихователі окреслили розвивальне і виховне значення різних видів гри для формування світогляду дитини.
З метою пропаганди організації ігрової діяльності з дитиною в домашніх умовах, педагогам рекомендовано планувати для батьків всеобучі, мастер-класи, дні відкритих дверей.
На завершення роботи педагогічної ради педагоги дійшли до згоди, що проблема організації ігрової діяльності та вмілого керівництва грою вимагає особливої щоденної уваги.

17.05.2019 в Кельменецькому закладі дошкільної освіти №1 відбулося методичне об’єднання директорів ЗДО та заступників директорів з навчально-виховної роботи НВК на тему: «Сутність та організація моніторингу дошкільної освіти як оптимального шляху забезпечення функціонування в закладі внутрішньої системи якості освіти».

Начальник відділу моніторингу, інспектування навчальних закладів та методичної роботи управління освіти райдержадміністрації Андрущак Л.П. звернулася до учасників: «Метою моніторингу є вивчення стану реалізації завдань Базового компоненту дошкільної освіти, освітніх програм, стану організації освітнього процесу в закладах дошкільної освіти. Запорукою успішної реалізації ключових завдань БКДО та програм для кожної вікової групи є: професійна підготовка педагогічних кадрів, створення предметно-розвивального середовища та навчально-методичне забезпечення. На сьогоднішній день показником ефективності реалізації завдань БКДО є його наступність зі стандартами нової української школи. Є три види педагогічної діагностики: початкова - проводиться на початку навчального року (вересень) з метою визначення можливостей дошкільників і постановки конкретних завдань на перспективу, поточна (відстеження результатів освітнього процесу з дітьми на певному етапі – за місяць, квартал, півріччя), узагальнювальна (підбиття підсумків життєдіяльності дошкільників за тривалий період, рівнів їх розвитку та виконання освітніх програм» Педагогічна діагностика дітей проводиться під час звичайних для них видів діяльності: занять,гри, самостійної діяльності, прогулянки, інших режимних моментів…». Нагадала директорам про нормативні документи, якими необхідно керуватись при підготовці та проведенні обстеження дітей, вивченні стану життєдіяльності закладу дошкільної освіти, дослідженні рівня засвоєння програмового матеріалу дошкільниками.

Директор закладу провела семінар-навчання: «Здійснення контролю якості знань, умінь і навичок дітей у вигляді «табеля успіху», «опитувальника», «діагностування», «кваліметрії», «моніторингу», психологічного тестування.

Педагоги трьох вікових груп провели підсумкові інтегровані заняття, демонструючи рівень засвоєння вихованцями вимог освітніх програм. Вихователь ІІ молодшої групи Хохуляк О.І. на занятті «Цікава подорож» застосувала методи диференціації, показала високий рівень знань дітей з мовленнєвого спілкування – малюки складали описові розповіді за опорними схемами, в ігровій формі вміло класифікували різні групи предметів. Діти володіють елементарними математичними уявленнями – рахують у межах 5-ти, вільно оперують цифрами від 1 до 5. Математичний диктант показав уміння дітей розрізняти геометричні фігури, кольори, орієнтуються в просторі, на аркуші паперу.

В середній групі вихователь Глібіщук О.І. запросила малюків до пошуково-дослідницької «Веселої мандрівки». Діти вміють працювати самостійно, в парах, в групах, вміють групувати предмети за різними ознаками, робити дослідження та відкриття.

Не менш цікавим було заняття «Зустріч з друзями» в старшій групі, де вихователь Мороз Л.М. зі своїми вихованцями показали знання космосу, орієнтування на карті, народознавства та знання про працю людей різних професій, вміння розмовляти англійською. Діти складали описові розповіді, читали невеликі тексти, робили звуковий аналіз слів, поділ на склади. Як майбутні школярі, дошкільнята вправно розв’язували приклади і задачі, знаходили сусідів числа, склад числа, розв’язували ребуси.

Вихователь-методист ознайомила присутніх з анкетуванням, діагностуванням та наданням методичної допомоги педагогам закладу.

На завершення методоб’єднання Лідія Петрівна звернула увагу на чинники, які сприяють покращенню виконання завдань освітньої програми для дітей дошкільного віку.

«Добра людина не падає з неба, її потрібно виховувати»
В.О.Сухомлинський
04.04.2019 в дошкільному закладі смт. Кельменці №1 відбулося методичне об’єднання музичних керівників закладів дошкільної освіти та навчально-виховних комплексів району на тему: «Розвиток особистісних цінностей етичної орієнтації дітей дошкільного віку засобами музичного виховання».
Відомо, що засвоєння норм моральної поведінки починається ще в ранньому дитинстві – біля рідного порогу, спостерігаючи за батьком і матір’ю, дитина переймає всі їхні звички, помисли, порухи і вчинки. Як правило, діти дошкільного віку сприймають батьків, вихователів як втілення всього найкращого, на кого вони хочуть бути обов’язково схожими, що полегшує формування в них моральної поведінки.
Розпочалося засідання візиткою «Віночок українських таночків», де дошкільнята продемонстрували свої творчі здібності й артистизм у декламації віршів, в розігруванні сценок, в танцювальних та вокальних номерах.
Зі вступним словом виступила Лідія Петрівна Андрущак.
Музкерівник Гажула Т.А. в творчому тандемі з вихователем Глібіщук О.І. запросила малят середньої групи на комбіноване заняття - кастинг телешоу «Крутіше за всіх». Малюки довели ляльці Лол, що вміють бути артистичними, творчими, допитливими.
Вибір професії – дуже важлива справа! Не можна ділити професії на погані й хороші, цікаві й нецікаві, легкі та важкі. Важливо те, як ставиться кожна людина до своєї роботи. Але яку б професію ви не обрали, діти, ким би не стали, пам’ятайте: найголовніше – бути Людиною! Таку мораль винесли вихованці старшої групи з виховного заходу «Місто професій, чи Просто чарівний сон».
Під час семінару-практикуму «Гра дошкільнят на нетрадиційних музичних інструментах, як засіб музично-етичного виховання» музичний керівник детально зупинилась на різновидах дитячого музикування, яке розширює сферу музичної діяльності дошкільників, підвищує інтерес до музичних занять, розвиває пам’ять, увагу.
Отже, можна зробити висновок, що дошкільний вік дуже сприйнятливий, як до хорошого, так і до поганого. Все залежить від оточуючого середовища. У люблячих батьків дитина скоріше набирає досвіду любові і лагідності. Вона вже здібна у якійсь мірі до співчуття і співпереживання. І як важливо нам, педагогам, не дати хорошим паросткам загинути, плекати та розвивати їх.

Авторська іграшка: «Театр живих літер» (Гра – настільний театр)
Автор: Хохуляк Олена Іванівна, вихователь дошкільного навчального закладу №1 смт. Кельменці
Вид іграшки: театральна іграшка.
Вікова категорія: для дітей 4-7 років.
Опис іграшки: Літери, пошиті з фетра, наповнені поролоном, з очима і ротом. Червоного кольору – голосні, а синього – приголосні. Висота кожної літері – 20 см.
Розвивальний потенціал: Пропоную Вам дидактичні ігри «Цікава абетка» для дітей. Даний матеріал буде корисним вихователям, батькам вихованців. Ці дидактичні ігри допоможуть дітям навчитися елементів граматики, викличуть інтерес до читання.

25.04.2018 в Кельменецькому дошкільному навчальному закладі №1 відбулося методичне об’єднання вихователів дошкільних навчальних закладів та навчально-виховних комплексів району на тему: «Розвиток лідерського та творчого потенціалу у дошкільників»
Проблема лідерства сьогодні в усіх на вустах. Різні представники нашого суспільства замислюються над необхідністю плекання лідерів мало не з пелюшок. Однак що саме слід вкладати у це поняття? І які риси виховувати? Маємо допомогти кожній дитині стати господарем власного життя, навчитися управляти своїми думками, почуттями та вчинками, швидко орієнтуватися в будь-якій ситуації, брати на себе відповідальність, робити добро та організовувати інших для добрих справ.
Розпочалося засідання візиткою «Я можу все!», де дошкільнята продемонстрували свої творчі здібності й артистизм у декламації віршів, в розігруванні сценок, в танцювальних та вокальних номерах.
Лідія Петрівна провела з слухачами дискусійний клуб «Зручні чи незалежні, або Як виховати лідера».
Козярська Л.В. запросила всіх до школи лідерів. Присутні педагоги змогли ближче познайомитись з кодексом поведінки лідера, з структурою роботи з дітьми, з методикою розвитку лідерських рис характеру у дитини.
Заняття в старшій групі «Разом ми сила», та виховний захід «На кухні «Мастер-шеф»» - на практиці довели, що найкраще відкривати лідерський потенціал в старшому дошкільному віці. Діти вміють працювати в команді, сміливо беруть на себе відповідальність за доручену справу, знаходять вихід зі скрутних ситуацій, ведуть команду до перемоги. Та найбільше яскравих емоцій малюки отримали від можливості бути лідером у команді педагогів.
Вихователь-методист, під час семінару детально зупинилась на лідерських рисах характеру за програмою Лінди Лангрет «Виховання характеру дітей», та презентувала добірку зразків проблемних ситуацій в казках та оповіданнях.
На закріплення отриманих знань керівник методоб’єднання провела з педагогами закладу ділову гру «Лідер», та з слухачами експрес-діагностику лідерських здібностей.
Отже, можна зробити висновок, що потрібно постійно надавати дитині реальну можливість розвивати лідерський та творчий потенціал в процесі організованої навчальної та ігрової діяльності.