Господарю, господарочко, пустіть до хати Маланочку

Напередодні Василія по селу водили Маланку, Козу, ходили «перебрані», веселили народ.
Кульмінацією святок була зустріч Старого Нового року (1 січня за ст. стилем, 14 січня – за новим).
Обряди першого дня Старого Нового року було направлено на забезпечення благополуччя як в окремих сферах селянської діяльності, так і у народному господарстві в цілому. Обряд посівання, який проводився вранці у Василів день, передбачав отримання хорошого урожаю в новому році. Сутність його полягала в тому, що діти, зібравшись разом перед обідньою, ходили по хатах сіяти з рукава або з мішка зерна вівса, гречки, жита, пшениці і при цьому співали засівальну пісню.
Господарі давали посівальникам що-небудь у подарунок, а розкидане ними зерно ретельно збирали, зберігали до весни і при посіві ярих змішували з іншим насінням. За давньою традицією 14 січня, на Василія, вранці готують кутю. Вона відрізняється від «різдвяної» тим, що вже не пісна, а «щедра». У цей день після різдвяного посту завжди багатий на м’ясні страви стіл. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб щедро почастувати гостей, які прийдуть посівати та щедрувати.
У перший день Старого Нового року, на Василія, у будинок обов'язково повинен зайти першим чоловік, щоб рік був добрим (саме тому запрошують посівати хлопців).