«Вічно живому Кобзареві - 205»

старша «Б» гр.,
Шевчук І.А., Павлюк Ж.Г.
Мета:
– виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова, України.
– вшанування пам’яті видатного художника слова, патріота України – Т.Г.Шевченка.
– формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови.
Захід таночком « Весною яблуні цвітуть..»
Ведуча 1.
Шановні пані та панове!
Коли лунає Боже слово
Радіє серце і душа
Стихає біль , минають сльози
І в серці правда єдина і свята.
Ведуча 2.
Ми пісню Божу з гордістю несемо
З споконвіків нині й повсякчас.
За мій народ! Мою державу!
Молюся і співаю « Отче наш».
«Молитва за Україну»
Ведуча 1. Березень. В Україні – цечудова весняна пора, якій радіють і природа , і люди. Саме у ту березневу пору послав Всевишній нашому народові Генія і національного Пророка Тараса Шевченка. Господь Бог кожному народові дав якусь велетенську постать , котра була б його зорею , проявом його душі. У нашого народу такою постаттю є Т. Шевченко ,якого величають Велетнем Духа , українським Мойсеєм , Пророком , Батьком , Кобзарем і багатьма іншими славетними іменами.
Ведуча 2.
Щовесни , коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам´ять Шевченка.
Провіснику волі , великий титане,
Справдилися думи пророчі твої.
Приймай же данину любові і шани
Од вільних народів нової сім´ї
Вірш : Реве та стогне Дніпр широкий…
Ведуча 1. Великою і святою була любов Шевченка до України. Його непохитна віра і надія в її духовне ,національне й соціальне відродження , його візія про майбуття землі української були такі сильні і глибокі , що їх не зламали ані терор , ані заслання та поневіряння.
Ведуча 2.
Шевченко перший в історії нашого народу після трагічних часів великої руїни , збудив українську історичну думку , огорнувши її шляхетністю , палкою любов´ю до України.… Вірш «Мені тринадцятий минало»
Ведуча 1.
Він був як полум´я. Його рядки –
Дзвінкі і небезпечні , наче криця,
Переживуть і жито , і пшеницю,
І хліб , і сіль , і війни , і віки.
Ведуча 2.
Він був як полум´я. Свої слова –
Легкі , як небо , сині , начеквіти ,
Що ними тільки правду говорити ,-
Він в наші душі прагнув перелити.
Танок «Лелеки..»
Вірш: Садок вишневий коло хати…
Ведуча 2.
Тяжко – важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилиться,
- Хоч з гори та в воду!..
В того доля ходить полем –
Колоски збирає;
А моя десь , ледащиця,
За морем блукає.
Ведуча 1.
Єсть на світі доля…
А хто її знає?
Єсть на світі воля
А хто її має?
Єсть на світі люди –
Сріблом – златом сяють.
Здається , панують,
А долі не знають,-
Ні долі , ні волі!
Сценка : «У бур’янах…»
Танок «Український віночок»
Ведуча 1.
Отче наш , Тарасе всемогутній,
Що створив нас генієм своїм,
На моїй землі , як правда сущий
Б´ющий у неправду , наче грім.
Ведуча 2.
Ти як небо став широко плечо
Над літами , що упали в грузь.
Віку двадцять першого предтечо
Я на тебе одного молюсь.
Пісня «Зацвіла в долині..»
Ведуча 1.
Над широким Дніпром
у промінні блакить.
І висока , і тиха могила.
В тій могилі співець
незабутній лежить
Що народу віддав свої сили.
Ведуча 2.
Що народу віддав
своє серце й пісні.
Свої мрії про зорі досвітні.
А навколо лани
вдалині , вдалині розлетілись , як птиці досвітні
Пісня : «Як би мені черевички..»
Ведуча 1.
Нема співця , о ні , він з нами
його пісні , його любов!
Його це місяць над садами
у сяйві тихому зійшов.
Ведуча 2.
І все здається , я клянуся,
крізь сяйво місяця бліде
до мене рідний , довговусий,
Тарас Григорович іде.
Танок :«Квітуча Україна..»
Ведуча 1
Гей у нашім краї,
Де степи і гори,
Серце Кобзареве
Із людьми говорить.
Ведуча 2
Пісня соколина
Гордо лине в маси,
В рідній Україні
Славимо Тараса.
Пісня «Думи мої..»
Ведуча 1
Ми чуємо тебе , Кобзарю,
Крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі , забувши лихоліття,
Твоя , Тарасе , звільнена земля.
Ведуча 2
Ти з нами скрізь , як ми з тобою.
Тебе ми славим знов і знов
Ти в боротьбі з насильством
Безсмертям смерть переборов.
Ведуча 1
І доки сонце світить в небі,
Земля вершить безкрайній путь,
Шляхи й стежки людські до тебе,
Тарасе наш , не заростуть.
Ведуча 2
У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі , титане , кладемо.
Ми чуємо тебе , Кобзарю , крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо.
Пісня : «Дивлюсь на небо..»
Ведуча 1
З домовини , довіку ранимої,
І , нарешті ,ковтнувши свободи,
Над владиками світу встаю.
Не втішайтесь дарами в раю.
І до вас промовляю , сини мої,
Я прошу тебе , рідний народе,
Не проспіть Україну мою!
Не проспи Україну мою!
Ведуча 2
Промовисті є слова Шевченка у «Заповіті», де він просить своїх земляків згадати його « В сім´ї вольній новій». Так уявляв собі націю Шевченко – як одну родину ,згуртовану у своїй державі.
Вірш «Заповіт» (Майданюк Т.Г.)
Духовний гімн України.